Неділя перед Різдвом Христовим

---

Мт. 1, 1-25
не було їм місця в заїзді

Дорогі брати і сестри. Лише кілька днів відділяє нас від радісного і величного свята - Різдва Христового. Завершується час очікування і приготування до цього торжества. В нашому житті є багато моментів, коли ми щось очікуємо. Наприклад, влітку, коли бачимо темну хмару, то чекаємо скоро блискавки, грому, вітру з дощем, які можуть зробити нам шкоду. Коли весною бачимо дерева рясно вкриті білим квітами, то очікуємо щедрого урожаю, а якщо на вечірньому небі ясні зірки, то сподіваємося гарної погоди.

Сьогоднішнє Євангеліє розповідає нам про родовід Ісуса Христа, перечислює багато імен і кожне з них пригадує певний період в історії вибраного народу, в якому люди переживали різні труднощі. Вони теж з нетерпінням чекали, коли прийде Спаситель і допоможе їм перемогти ці труднощі, коли настане свобода для вибраного народу. Кожен з них сподівався, що саме в його часі народиться Месія, але „всі вони, дарма що мали добре свідчення віри, не одержали обіцяного” (Євр. 11, 39), бо не прийшов ще час. Треба було чекати і приготовлятися.

Та бачимо, коли настав цей очікуваний час, люди виявилися не приготованими. Про це розповідає святе Євангеліє: „Настав їй час родити і вона породила свого сина первородного, сповила його та поклала в ясла, бо не було їм місця в заїзді” (Лк. 2, 7) – не прийняли до хати Йосифа і Марії, що мала народити Ісуса. „Світло прийшло у цей світ ... Було у світі, …і світ його не пізнав. Прийшло до своїх – а свої його не прийняли” (Ів. 1, 9-11).

Тих кілька днів, що залишилися до Різдвяних свят, ми будемо приготовлятися. В церкві будемо ставити шопку, ялинки. Вдома підемо на горище по іграшки, гірлянди, щоб прикрасити домашню ялинку, будемо накривати столи вишиваними обрусами. Мама з бабцею будуть готувати святкову вечерю, яка своїм запахом наповнить увесь дім, а наші душі радістю. Діти з нетерпінням будуть заглядати на небо і шукати першої зірки, щоб можна було сісти до вечері, а потім спільно колядувати.

Але чи ми не забули про найважливіше, чи ми не забули приготувати самих себе, своє серце і душу для маленького Ісуса?

В одному місті був такий випадок. Група підприємливих людей вирішила організувати випуск свічок. Але через велику конкуренцію вирішили випускати свічки найкращої якості. Довго вони аналізували, готували та експериментували. Визначили, яка має бути оптимальна товщина свічки, щоб світила довго і яскраво, яке має бути співвідношення воску і парафіну. Багато провели вони практичних експериментів для того, щоб свічка була найкращої якості. І ось незадовго до Різдва настала та радісна хвилина, коли перші свічки були виготовлені. Але на жаль з’ясувалось, що вся їхня праця пропала марно. Вони забули вставити у станок гніт, від якого буде горіти вогонь. Сумно було усвідомлювати, що вся їхня праця пропала від того, що подумавши про зовнішнє, вони не подумали про внутрішнє.

Подібними, часто, є наші приготування до празника. Ми багато клопочемося про те, що приготувати на святковий стіл, у що вбрати родину до церкви, як зустріти колядників. Але забуваємо, що християнство це не є віра через виконання зовнішнього обов’язку (обряду), це є віра внутрішнього стану людини. Господеві набагато важливіше, з яким серцем, з якими думками ми прийдемо до Нього, ніж те, яку гостину ми відбудемо. І тому так часто наші свята перетворюються у обжирство та пиятику, бо ми забуваємо про те внутрішнє, про той гніт, який буде запалювати вогонь Божої любові, що так рясно сходить у ці святкові, різдвяні дні на нас. Нехай ця неділя не буде початком приготування до гостини та розваги, а початком внутрішнього очищення, що допоможе нам відчути радість Різдва Христового.

Приготуватися, щоб прийняти Ісуса, означає виконати те, що Він навчає, одягнутися в чесноту віри і надії на Бога, покори, терпеливості, лагідності і милосердя до ближніх. Про це пригадує нам апостол Павло: „Умертвляйте, отже, ваші земні члени: розпусту, нечистоту, пристрасті, лиху похіть, зажерливість, тобто ідолопоклонство. За все це падає гнів Божий на неслухняних… А тепер відкиньте й ви все те геть від себе: гнів, лють, злобу, наклеп, сороміцькі слова з ваших уст” (Кол. 3, 5-8).

Дорогі брати і сестри. То ж чи буде Різдво цього року? Так, воно буде у вигляді обрядів, традицій і звичаїв, але чи воно відбудеться у нашому серці? Коли будемо сідати до святої Вечері і ділитися посвяченою просфорою, обов’язково перед тим, в тих днях, що ще залишилися, підімо до сповіді, приймімо Святе Тіло і Кров Ісуса Христа, перепросімо і пробачмо один одному взаємні образи. Приберімо наші душі чеснотами любові, віри і надії – так, як Різдвяну ялинку в прикраси, щоб ми не відповіли Ісусові так, як відповіли Йосифові у Вифлеємі: „У нас немає місця, шукайте десь інакше”. Щоб ми не опустили ще однієї нагоди, яку дає нам Господь: „Сповнився час і Царство Небесне близько; покайтесь і вірте в Євангеліє” (Мр. 1,14). Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист