Неділя після Різдва Христового

---

Бо Я не сам, але Я і Отець, Який послав Мене.
Мт. 2, 13-23

1. Христова Церква радісно, урочисто святкує кожне релігійне свято – Господнє чи Богородичне. Особливо радісно святкується Різдво Христове. Про це особливо свідчать веслі різдвяні колядки, які звучать у наших храмах, домах, на вулицях і площах міст. Однак для самого Ісуса його народження, як описують Євангелисти, не було радісне. Христос народився не в палацах, а в убогій печері і вже з перших тижнів свого життя зазнавав неспокою, переслідувань від царя Ірода разом зі своїми батьками, був змушений втікати у Єгипет. Пізніше, під час своєї публічної діяльності, Ісус висловив цю правду в одній із своїх наук наступними словами: „Слуга не більший від пана свого. Переслідували мене - переслідуватимуть і вас. А слово моє зберігали - зберігатимуть і ваше. Та все те робитимуть вам за моє ім'я, не знають бо того, хто послав мене” (Ів. 15, 20-21). Ця правда відобразилася пізніше у житі багатьох його учнів.

2. У радісній атмосфері Христового Різдва ми згадували сумну подію – смерть святого Стефана. Його доля стала подібною до долі Ісуса. За проповідування правди про Ісуса і щиру любов до Нього, він загинув мученицькою смертю. Цим геройським свідченням він вповні уподібнився, наблизився до свого Спасителя Ісуса Христа. Завершивши в молодому віці земне життя, він осягнув життя вічне, отримав від Христа нагороду – вінець небесної слави, а пам’ять про нього живе завжди у серцях християн.

3. У текстах Євангелія, які описують народження Ісуса Христа, бачимо ще одну важливу деталь. Як Ірод не старався знищити Ісуса, але Небесний Отець постійно опікувався ним і його батьками і свою поміч об’являв Йосифові через своїх ангелів – небесних посланців. І цю присутність свого Небесного Отця Ісус завжди відчував на землі: „Бо я не сам, але я і Отець, який послав мене. …Той, хто послав мене, - зо мною і не залишив мене самого, бо я завжди чиню те, що йому до вподоби” (Ів. 8, 17, 29).
Подібно Ісус був зі Стефаном у його житті і зміцнював його під час переслідувань і мученицької смерті. Стефан відчував цю Божу поміч, бо він старався справді жити з Богом і бути близько Бога. Це відчуття постійної Божої присутності і помочі у своєму житті святий Стефан засвідчив власними словами: „Ось бачу відкрите небо і Сина Чоловічого, який стоїть по правиці Бога” (Ді. 7, 56).

4. Коли ми стараємося жити з Богом, ми не зазнаємо фізичних переслідувань, але нас часто переслідують злі думки, гріхи, спокуси, які порушують наш душевний мир, життєвий спокій. Зберегти цей мир, захистити нас може пам’ять про постійну присутність Бога біля нас, жива віра і щира любов.
Таїнство Христового Різдва пригадує нам, що Бог є зажди близько нас, але людина не все є близько Бога, не завжди хоче вповні відкритися на Бога, прийняти до свого серця його правду і любов, котрі дарують людині правдиве щастя. Багато людей відчувають себе самотніми, покинутими, незахищеними, бо бояться зблизитися до Бога через брак щирої любові і довір’я, закореніле самолюбство.
Коли ми будемо старатися жити з Богом, нам ніщо не страшне. У цьому запевнює нас Христос словами: „Ось я з вами по всі дні, аж до кінця віку” (Мт. 28, 25). Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист