Слово

• Проповіді
• Твори редемптористів
• Статті
• Реколекції
• Місії

Стрітення Господа нашого Ісуса Христа

І як сповнилися дні очищення їхнього, вони за законом Мойсея привели його в Єрусалим поставити перед Господом. (Лк. 2, 22-40).

Час біжить невпинно, і подія змінюється іншою подією. Цієї неділі святкуємо свято Стрітення Господнього. Сьогоднішнє свято Стрітення пригадує нам, як Пресвята Богородиця разом зі святим Йосифом принесли Ісуса сорокового дня після народження до Єрусалимського храму, щоб сповнити приписаний Мойсеєм обряд очищення. Єрусалимська святиня була центром всього Ізраїльського народу, знаком віри в єдиного Бога. Діва Марія, вибрана Богом бути Матір’ю Божого Сина, свята і непорочна, прийшла у Єрусалимський храм і відвідувала його кожного року, щоб засвідчити свою вірність і відданість Богові.

Іноді від християн можна почути таку думку: „А яка різниця, до якого храму ходити, де молитися, адже Бог є один”. Справді, Бог є один, але у світі є різні релігії, різні погляди людей на Бога, різне розуміння Божої науки. Щоб краще було зрозуміти це питання, вдамся до певного порівняння з життя. Кожна людина створена Богом і вийшла з рук Божих, однак кожен з нас належить до певної родини. Ми можемо без перешкод відвідувати наших рідних, чутися в них, як у себе вдома. Але ми не можемо у війти в чужий дім без згоди власників і робити там, що нам захочеться.

Прийнявши Святу Тайну Хрещення, кожен з нас очистився з первородного гріха і з’єднався з Богом, охрещена особа стає включена до християнської спільноти, а зокрема до конкретної Церкви певної традиції і звичаю, конкретної церковної громади за місцем проживання, тобто парафіяльної родини. Місцевий храм, в якому християнин бере участь у богослужіннях, стає і повинен бути для нього його рідним духовним домом. Хто любить свій храм, свою церковну спільноту, той справді любить Бога і таким чином засвідчує свою вірність Йому.

Звичайно, ми можемо зайти до кожного християнського храму, щоб особисто помолитися, однак участь у богослужіннях кожного разу у різних храмах, зокрема інших Церков, свідчить про те, що християнин не шукає Бога, сповнення Божої волі, а радше особистого задоволення, приємності, легкого вирішення життєвих справ.

Наведу ще одне життєве порівняння. Багато осіб, котрі приходять до храму на Святу Літургію, є одружені. Уявімо собі таку ситуацію, що звичайно у християнському подружжі є один чоловік і одна дружина, і тут довідуємося, що якась сторона має ще одного чоловіка чи дружину. Чи можна таке явище назвати правдивим подружнім життям, а їхню любов правдивою і вірною? Звичайно що ні. Так само ходіння на богослужіння кожного разу до іншого храму є подібне до зради подружньої вірності, недостатньої вірності Богові.

Таїнство хрещення для християнина це свого роду шлюб людини з Богом. Життя духом цього таїнства є проявом любові і вірності людини Богові. Цю вірність Богові християн засвідчує також любов’ю до свого храму, відвідуванням свого храму і постійною участю в богослужіннях, що відбуваються у ньому, дбанням про його добро і красу, як про красу власного духовного дому.

Хто любить Бога, той любить свій духовний дім, де Господь перебуває і зустрічається з нами у Святих Тайнах, нас навчає і виховує, приготовляє і провадить до життя вічного. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист