Сиропусна неділя

---

Мт. 6, 14-21.
Коли ви прощатимете людям їхні провини, і Отець ваш небесний простить вам.

Сиропусна неділя вводить нас безпосередньо в час Великого посту. Євангеліє цієї неділі подає нам духовні настанови, які тісно пов’язані з основною метою посту – духовне очищення, а через нього приготуванням до Пасхи Христової.

Сиропусна неділя у своїх богослуженнях пригадує нам упадок Адама і Єви, коли через непослух, пожадливість та нестриманість у їжі, вони зруйнували гріхом самих себе та все майбутнє своїх нащадків. Сьогодні, коли стоїмо на порозі того часу боротьби з гріхом, звертаємо наші очі на початок історії людства, до тої хвилі, коли наші прародичі переступили поріг гріха та опинилися за межами раю.

Щоб людина могла увійти до неба, воскреснути до нового життя, має очиститися, звільнитися з усіх можливих перешкод – гріхів і недосконалостей, виправити свої стосунки з Богом і ближніми, наповнити їх духом любові.

Перший крок до очищення, на який вказує сьогодні Ісус, це прощення провин своїм кривдникам, а також отримати прощення своїх провин від Бога, щоб наша душа оздоровилася з гріховних ран, спричинених кривдниками чи внаслідок власної недбалості, легковажності у духовному житті. Чому ж Ісус першою умовою доброго посту ставить прощення, бо воно зближає і єднає людей між собою і єднає нас з Богом.

Сьогодні ми зазнаємо багато кривди – фізичної і моральної, внаслідок неоголошеної війни на сході України. По-людськи воно викликає в нас незадоволення, гнів, бажання помсти чи навіть смерті ворогові. Але ми, як християни, повинні пам’ятати, що зло ніколи не приносить добра. Навіть справедливий наш гнів не змінить ворога, не приведе його до покаяння і навернення, не змінить ситуації. Такою гнівливою поведінкою людина лише нашкодить сама собі. У цьому нам може допомогти лише молитва до Бога про мир і милосердя, бо лише Бог має доступ до людського серця і може навернути найбільш закам’янілого грішника, прикладом чого є апостол Павло. Христос виразно сказав про це: „Любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас” (Мт. 5, 44). Адже як неможливо отруту вивести отрутою, чи солону річ зробити солодкою сіллю, так не можливо гнівом здобути мир.

В одному селі дуже ворогували між собою зять з тестем. Жили вони по сусідству, мали спільну криницю. В день перед початком посту вони в черговий раз посварилися. Зять влив до криниці відро нафти. Тесть зі злоби вимазав нафтою щепи, що були поблизу межі. Тоді зять, набравшись люті, підпалив тестеві стодолу, але він не знав, що на сіні спала його трирічна донька. Через деякий час із згорілої стодоли винесли лише обпалене тіло дитини.

Піст – стримання не тільки у їжі, а також у злих думках, бажаннях є знаком того, що ми відмовляємося від всього, що нас робить спільниками в ділах злого духа. Справді постити, означає покинути його діла темряви та стати учасниками Божого життя любові. Про це говорить святий євангелист Іван Богослов, кажучи: „Хто каже, що він у світлі, а ненавидить брата свого, той у темряві ще й досі. Хто ж любить брата свого, той у світлі перебуває, і в ньому нема причини до падіння” (1 Ів. 2, 9-10).

Апостол Павло, звертаючись до християн, говорить: „Ніяке погане слово нехай не виходить з уст ваших, лише гарне, що може збудувати в потребі і що вийшло б на благо слухачам” (Еф. 4, 29). А апостол Яків доповнює цю думку такими словами: „Язика ж ніхто з людей не може вгамувати: він - зло, що спокою не знає, наповнений смертельною отрутою. Ним ми благословляємо Господа й Отця і ним кленемо людей, що створені на подобу Божу. З тих самих уст виходить благословення і прокляття. Не слід, брати мої, щоб воно так було” (Як. 3, 8-10).

Нинішнє Євангеліє показує нам, що сьогодні таким місцем єднання з Богом є наше серце. Ісус Христос каже: „Коли ти постиш, намасти свою голову й умий своє обличчя, щоб не показати людям, що ти постиш, але отцеві твоєму, що перебуває в тайні; і отець твій, що бачить таємне, воздасть тобі” (Мт. 6, 17-18). І дійсно, сьогодні наше серце може бути, як житлом диявола, так і місцем зустрічі з Богом. Тому так важливо, входячи в час посту, заглибитись у наш внутрішній світ, побачити чиєю ми є домівкою. Бо правдива зміна життя починається з середини людини, із серця: „Із серця людини, виходять недобрі намисли, розпуста, злодійство, вбивство, перелюби, загребущість, лукавство, обман, безсоромність, заздрий погляд, наклеп, гордість, безглуздя” (Мк. 7, 21-22).

Євангеліє сиропусної неділі пригадує нам, що метою великопосного оздоровлення є не тільки відновлення нашої єдності з Богом та нашими ближніми, але теж і обновлення нашої власної істоти. Гріх вніс болючий хаос в наше нутро, розбив нашу внутрішню гармонію. Кожен з нас, мабуть, не раз відчув на собі якими часто протилежними є наші прагнення, як нас тягне одночасно до різних речей, які себе взаємно виключають, як тіло виступає проти душі. Ми дуже часто подібні до того воза з байки Крилова, в якого є запряжені лебідь, рак і щука. Невпорядковані пристрасті тягнуть нас у різні боки, не тільки не можуть зрушити нас з місця, а, навпаки, розривають нас на частини. Якраз змістом християнського посту є спрямувати наші прагнення в одному напрямку, що веде до Бога, скерувати наш дар життя в правильному руслі, і тоді ми, наче пророк Ілля, зможемо злетіти в Бозі на небеса. Лікувальний характер посту допоможе нам віднайти і очистити захований в нашому нутрі образ Божий, Його обличчя, відображене в нашій особі, що є сьогодні закидане брудом наших гріхів. Це є той наш справжній скарб, який ми мусимо віднайти та очистити.

Отож, нехай благословенний час Великого посту буде для нас радісним часом пошуку за нашим вічним скарбом. Нехай радісний ентузіазм буде символом нашого духовного подвигу, щоб тоді, коли в день Пасхальної радості, з гробу вийде Христос, з нашого нутра могла вийти разом з Ним наша обновлена особа і стане причасницею вічного життя. І так, в цей радісний день переходу від землі до небес, сповниться дана нам сьогодні Христова обітниця: „Де твій скарб, там і твоє серце буде” (Мт. 6, 21). Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист