Неділя св. Отців Нікейського Собору

---

Ів. 17, 1-13.
Це - вічне життя, щоб пізнали тебе, єдиного істинного Бога

У неділю перед Зісланням Святого Духа ми побожно і з вдячністю Богові вшановуємо пам’ять Отців Першого Вселенського Собору, що відбувся в Нікеї. Святі Отці, це яскравий приклад плодів Зіслання, дії Святого Духа у житті учнів і послідовників Ісуса Христа. Під впливом Святого Духа вони пізнали науку Ісуса Христа, утвердилися у вірі і любові до Спасителя. Словом і прикладом свого життя вони зміцнювали і розбудовували Церкву – християнські спільноти, поширювали їх серед різних народів, захищали від ворогів фізичних і духовних.

Святі Отці – це учасники першого вселенського собору у Нікеї. Коли над христовою Церквою нависла небезпека фальшивої науки Арія, яка підривала віру християн в Ісуса Христа і заперечувала Його божество, Святі Отці зібралися разом, щоб зупинити цю небезпеку, відкинувши фальшиве вчення Арія і дали правильне пояснення Євангелія Ісуса Христа, виклавши його у символі віри. Завдяки їм ми поклоняємося в Христі – Живому Богові, завдяки їм ми знаємо, що незбагненний Бог став людиною і все людське прийняв на себе, освятив і очистив з бруду гріха.

Віра і ревність Отців, вірність Христові зберегли єдність Церкви і впорядкували Христову науку. Вірність є дуже важлива у людському житті. Коли особа приймає Тайну Хрещення, обіцяє зміцнювати свою віру в Ісуса Христа і бути вірною Йому, щоб отримати життя вічне. Лікар, який йде служити людям, складає клятву Гіппократа. Священик, котрий отримує Тайну Священства, дає присягу, у якій обіцяє у всьому слухати свого єпископа і гідно виконувати священиче служіння. Солдат, який йде служити у війську, присягає на вірність народу і державі. Наречений і наречена в Тайні Подружжя присягають одне одному вірність і любов, які мають реалізувати у подружньому житті. Подібно, християнин і християнка, мають своїм життям засвідчити свою вірність Христові.

Вшанування Святих Отців Першого Вселенського Собору ставить перед нами запитання: як я, християнин, проявляю свою відповідальність за добро Церкви, дбаю особисто про добро Церкви, захищаю її єдність від руйнівного впливу різних сект, стараюся зберегти чистоту віри, християнських традицій і звичаїв. Про ці речі Ісус наполегливо просив свого Отця під час Тайної вечері зі своїми учнями: „Я вже більше не у світі, але вони у світі, і я йду до тебе. Отче Святий, ради імени твого бережи їх, тих, яких ти дав мені, щоб вони були одно, як і ми!” (Ів. 17, 11). „Слова бо, що ти дав мені, я дав їм, і вони прийняли і таки справді зрозуміли, що я від тебе вийшов, і увірували, що ти мене послав” (Ів. 17, 8). „Вони були твої, і ти дав їх мені, і вони зберегли твоє слово” (Ів. 17, 6).

Наведені слова Христа пригадують нам, що хто хоче належати до Христа і його Церкви, повинен дихати і жити Святим Духом, просвічувати свій розум і віру світлом Божих ласк. Тільки в такий спосіб людина зможе бачити присутність Бога у своєму житті, у світі, знайти надійну дорогу до правдивого життя і щастя, до раю. Він потребує нас. Бог хоче через нас під натхненням Святого Духа доносити Євангельське слово про життя вічне до сердець інших людей. Він не зможе здійснити діло спасіння без нас. Тому від нашого християнського життя залежить майбутнє тисячі людей, як це зробили Святі Отці.

Сьогодні, коли сотні років відділяють нас від часу Святих Отців, ми користаємо з плодів їхньої святості, маючи правдиву Церкву і віру. Так само і ми повинні провадити побожне християнське життя, щоб приклад нашого життя приніс комусь промінь Божої любові, ласку освячення і спасіння його душі.

Під час Другої світової війни американський корабель був ушкоджений японськими літаками поблизу одного із тихоокеанських островів. Не маючи виходу, вони покинули потопаючий корабель і замешкали на найближчому острові. Наслухані про жорстокість та людоїдство місцевих мешканців, вони приготувалися до недружньої зустрічі. Проте, до їх великого здивування, тубільці зустріли їх дуже привітно, проявляючи дружелюбність при всякій нагоді. Вони принесли їм їжу та свої найцінніші дарунки.

Пояснення такої поведінки виявилося простим. За декілька років перед цим острів відвідали місіонери, які проповідували жителям Євангеліє так, щоби ті пізнали Спасителя. Усі мешканці цього острова прийняли хрещення і стали християнами. З вдячності за це, що Господь так змінив їх і зробив їх життя спокійним і миролюбним, вони щосили намагалися бути послужливими до братів у Вірі. Американці знайшли щасливий притулок на острові, аж до того часу, поки їх не відшукали співвітчизники.

Правдиві слуги Божі здатні докорінно змінити світ, зробити його миролюбним і милосердним. Світ Без Бога стає жорстоким і немилосердним.

У наступну неділю ми будемо святкувати Зіслання Святого Духа. Просімо, щоб Дух Святий прийшов у наші серця і їх розбудив до горіння вогнем християнської праведності і любові. Також і на майбутнє просімо Господа, щоб оберігав нашу святу віру від бурхливих хвиль і вітрів, які дують на неї з різних сторін цього грішного світу. А Святі Отці нехай будуть тими дороговказами, які прикладом свого життя навчають нас, як ми повинні відноситись до віри в Ісуса Христа і Його Святої Церкви!

Тож не даваймо згаснути цьому вогню віри, що його передали нам наші славні предки, підтримуймо його, щоб він горів і не згас. Не закопуймо скарб наших предків у землю. Просімо в Бога допомоги, берімо уроки на прикладах Церковної історії та історії нашого народу, пам’ятаючи, що за вірою нашою буде нам! Амінь

о. Михайло Чижович, редемпторист