Зіслання Святого Духа

---

Ів. 7, 37-52; 8, 12.
Ріки води живої потечуть із нутра його

Сьогоднішня неділя є особливо радісна в цілому році і в житті Церкви. Згадуючи пам’ятку Зіслання Святого Духа на апостолів, наші серця наповнюються великою радістю, бо в цей день здійснилася обітниця Ісуса Христа, дана апостолам: „Я не лишу вас сиротами; я до вас прийду. Я проситиму Отця, і він дасть вам іншого Утішителя, щоб був з вами повіки, Духа істини...” (Ів. 14, 18,16). Цим Господь виявив свою вірність, бо він завжди є вірний у своїх обіцянках. Сходження Святого Духа на апостолів стало видимим знаком їхнього духовного зміцнення. Вони відчули себе готовими відважно проповідувати Євангеліє Ісуса Христа. Цього ж Духа Отець посилає сьогодні і нам, щоб нас духовно зміцнював у вірі і любові, підтримував у хвилях випробувань і терпінь і вірно провадив до небесних осель дорогою, яку об’явив нам Христос.

Для кращого розуміння торжества Зіслання Святого Духа, потрібно звернути увагу на те, з якою метою Ісус послав Його на апостолів і які плоди має принести Його сходження них. І тут слід виділити кілька моментів.

Дух Святий зійшов на апостолів, щоб їх об’єднати, згуртувати, зміцнити, як одну спільноту. Він також зміцнив їхню віру, якою вони оздоровляли хворих іменем Ісуса, приніс їм глибше знання і розуміння науки Христа. І третє, Святий Дух духовно зміцнив їх, вчинив їх відважними свідками віри в Христа і проповідниками його Євангелія.

У зісланні Святого Духа Бог об’явив себе, свою істоту у повноті, як Свята Трійця. Ця подія засвідчує, що ціла Свята Трійця, всі три особи – Отець, Син і Святий Дух, як досконала спільнота, діють у житті людини, беруть участь у її освяченні. А це є ознакою того, що Отець посилає Святого Духа, щоб Він об’єднував і зміцнював усіх християн в одну спільноту учнів христових. Завданням Святого Духа є допомогти нам бути в єдності з Богом, в єдності з ближніми, дбати про єдність цілої Церкви. Саме єдність християн, як плід взаємної любові, є важливою ознакою учнів христових, як казав Ісус: „По тому пізнають усі, що ви учні мої, коли будете мати любов між собою” (Ів. 13, 35).

Також і сьогодні Святий Дух повинен додавати нам єдності і любові з Богом і між собою. Він має допомогти нам духовно зростати у побожності, краще знати і розуміти науку Христа, щоб ми могли повніше застосувати її у житті, з її допомогою зростати у святості, змінювати життя на краще, успішно вирішувати проблеми, боротися з гріхами.

В часи Івана Золотоустого багато років рятувався у пустині преподобний Єракс, і ось одного разу злі духи прийшли і промовили: „Старче! Ти проживаєш довгі роки у цій пустині, а якщо проживеш ще 50 років, чи зможеш терпіти так довго? Йди звідси у цей прекрасний світ!” На це відповів старець: „Я дуже жалкую, що так мало залишилось мені жити на світі, бо я запасся терпінням ще на 200 років”. При цих словах Єракса злі духи зникли. Це означало, що святий подвижник вирішив перетерпіти всі скорботи пустинного життя до кінця, па’ятаючи слова Спасителя: „Вашими стражданнями ви спасаєте душі свої” (Лк. 21,19).

Роздумаймо тепер над конкретними плодами Святого Духа в нашому житті. Кожен з присутніх сьогодні у храмі вже багато років бере участь у Богослужіннях, слухає різні уривки Євангелія і проповіді, пояснення Христової науки, настанови для побожного життя. Який вплив мали ці науки на моє життя? Що нового я відкрив, зрозумів і запам’ятав в Євангелії для себе? Чи відкрив я для себе розуміння бодай однієї Божої правди і застосував у житті? Чи можу пояснити своїми словами заповіді, правди віри, Святі Тайни, пояснити ближнім життєві ситуації в світлі віри: виправити різні забобони, людські вірування. Які плоди повинна приносити віра у Святого Духа, і які бачимо у житті?

А тепер погляньмо на наше життя і спробуймо знайти в ньому конкретні прояви дії Святого Духа і його плоди. У житті християн часто можна зауважити надмірне прив’язання до різних людських звичаїв і вірувань. Іноді від християн, котрі вважають себе віруючими і побожними, можна почути такі вислови: а чому отець того чи того не робить, не практикує такого звичаю, а в нас так заведено, а ми привикли до цього і т.д. Тут виникає запитання: якою є моя віра, в що я вірю насправді – в людські вірування, звичаї, котрі не мають жодної об’єктивної основи у собі, чи в особу Господа Бога. Тобто з чим, або з ким я пов’язую своє життя, що є його основою: земні речі, чи особа Бога.

Такі вислови зроджують зразу ж запитання: чи такі способи поведінки справді є плодами Святого Духа? Що ж тоді для людини - християнина є важливіше, що є основою його життя: віра в Бога, чи дотримання людських переконань, котрі деколи не мають ніякого зв’язку з вірою і з Богом. У що ж тоді християнин насправді вірить: в Бога, чи в якісь земні речі, на кого людина покладає надію: на Бога, чи на себе. Якщо християнин у своєму житті віддає перевагу більше різним людським звичаям, ніж науці Церкви, то такі релігійні переконання тої особи не мають нічого спільного з християнською вірою, з наукою Ісуса Христа.

Якщо ми хочемо у нашому житті плодів Божої ласки, плодів дії Святого Духа, повинні керуватися у житті тільки Божими заповідями, наповнювати своє серце чистою вірою і непохитною надією на Бога, і тоді Божа благодать зможе у всій повноті діяти в нас і приносити щедрі духовні і земні плоди, як знак нашої співпраці з Богом, зі світлом і натхненнями Святого Духа. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист