Неділя 8-ма по Зісланні Святого Духа


Ісус побачив силу народу і змилосердився над ними. (Мт. 14, 14-22)

1. Оздоровивши двох сліпих, Ісус продовжує місію чудес любові і милосердя. Сьогодні згадуємо, як Ісус зробив одне з найбільших чудес, коли чудесно розмножив п’ять хлібів і нагодував п’ять тисяч народу. У цьому чуді бачимо, що Ісус не втомлюється і не перестає робити добро людям.

2. Мета цього чуда та сама, що і в оздоровленні двох сліпих:
- пробудити у слухачів віру у Христа, як Божого Сина, якому підкоряються всі створіння світу, як творцеві.
- довіритися його любові і милосердю. Віра – це довір’я до особи, хто ж вірить у чудо Христа, той вірить у самого Христа Спасителя.

Довір’я всемогутній Божій любові творить чуда так само, як і віра, бо довір’я Богові є важливим плодом віри. Довіритися, означає іти за голосом віри, бо віра провадить людину до довір’я, вчить довіряти Божій любові, яку визнаємо нашою вірою.
- показати користь віри – це визнання Ісуса Христа, як Господа світу, який використовує свою всемогутність, щоб виявляти людям своє милосердя.

3. У чудесному розмноженні п’яти хлібів і двох риб виступають дві важливі речі: Ісус проявив свою Божественну владу і чудесно розмножив хліби і рибу, щоб нагодувати людей; друге, Ісус вживає свою владу для добра людей, служить їм. Свою земну діяльність Ісус описав словами: „Син чоловічий не прийшов на те, щоб йому служили, лише щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох” (Мк. 10, 45). Тут є важлива наука для нас.

При помноженні хліба Христос подавав учням хліб і рибу, а вони передавали людям, так і своєю владою та гідністю апостоли не повинні надуживати для своєї користі, лише для користі людей.

Приклад. Існує одна легенда, яка розповідає про створення світу. Вона розповідає, що коли Бог створював видимий світ, до нього підійшли чотири ангели, і кожен поставив Господу Богу одне важливе запитання. Перший звернувся із важливим філософським запитанням: „Господи, як ти твориш цей світ”. Тоді підійшов другий ангел і поставив також важливе філософське запитання: „Господи, чому ти твориш цей світ”. Третій ангел запитав Бога про дуже важливу річ: „Господи, чи я зможу користати з цього світу”. Тоді підійшов четвертий ангел і поставив своє важливе запитання: „Господи, чи я можу чимось допомогти тобі у створенні світу”.

4. Божі дари, які є у світі, чи в нас самих, є на користь людей. Поведінка Ісуса ставить перед нами запитання: як ми використовуємо Божі дари. Бог дав людям різні дари, призначені для служіння один одному. „Служіть один одному, кожен тим даром, що прийняв, як добрі домоуправителі різноманітної Божої благодаті” (1 Пт. 4, 10).

Влада батьків дана їм, щоб служити дітям, оберігати їх життя і здоров’я і забезпечити добрий розвиток і виховання. Влада керівників має за завдання дбати про безпеку своїх підвладних і забезпечити їм належні умови праці і життя. Кожен, згідно свого таланту, повинен служити ближнім, творити добро, думати про те, чим я можу допомогти іншим своїми дарами, бути потрібним для когось. Водій дбає про безпеку пасажирів, вчитель старається про добру освіту своїх учнів, лікар піклується про здоров’я хворих, продавець, службовець старається надати належну допомогу своїм клієнтам. Ось як про це висловився святий Павло: „Ми, сильні, мусимо нести немочі кволих, а не самим собі догоджати. Кожний з нас нехай намагається догодити ближньому на благо, для будування” (Рм. 15, 1-2).

Першою думкою християнина у праці не повинно бути бажання власної користі, вигоди: що я з цього буду мати?, а добро ближніх Апостол Петро чув багато наук Спасителя і одного разу запитав його: „Ось ми покинули все й пішли за тобою; що будемо за те мати” (Мт. 19, 27). А під кінець свого життя святий Петро написав у своєму посланні до християнських спільнот такі слова: „Пасіте довірене вам Боже стадо, доглядаючи за ним не примусово, але добровільно, по-Божому; не ради брудного зиску але доброхіть, і не як пануючі над вибраними, але будьте зразком для стада” (1 Пт. 5, 2).

5. Роздумуючи над чудом п’яти хлібів, звернімо увагу на ще одну деталь: в який спосіб відбулося чудесне розмноження хлібів. Ісус дав хліб апостолам, а апостоли роздавали людям. Ісус не створив п’ять тисяч хлібів, щоб дати кожному окремо, а поблагословив той, що був, а він розмножувався, коли люди ламали його і ділилися ним між собою. Чудесне розмноження хлібів можна назвати чудесним розмноженням Христової любові. Нагодувавши в чудесний спосіб п’ять тисяч людей, Ісус найперше щедро обдарував їх своєю любов’ю, а потім заспокоїв їх тілесний голод.

Служіння Христа і наше служіння ближнім Божими дарами, які ми маємо, можна порівняти до запалювання свічок. Якщо від однієї свічки запалити іншу, то в першої свічки не стане менше світла, а навпаки, від двох свічок світла в кімнаті стане набагато більше. Коли християнин служить своїми дарами ближнім, ділиться любов’ю, то цієї любові в нього не стане менше, а навпаки, вона буде зростати і помножуватися. Тоді і в світі буде набагато більше добра і любові, ніж зла.

6. Кожен християнин є учнем Ісуса Христа. Бути учнем Христа, означає жити згідно його науки і брати приклад з Нього, як спосіб її застосування у житті. Спробуймо переглянути спосіб свого життя і поведінки, і зробити об’єктивний підсумок, як відповідь на запитання: З кого я беру приклад у житті: з Ісуса чи світу. Якщо мої вчинки, поведінку наповнює безкорислива любов, тоді я беру приклад з Ісуса; коли моїми вчинками часто керує користь, вигода, тобто самолюбство, тоді я беру приклад зі світу. А це означає, що мною керує дух світу, за яким стоїть дух сатани, а не дух Божий, бо всяке самолюбство походить від злого духа, не від Бога.

Сьогодні щораз частіше чуємо твердження, що основна причина поганого стану в державі, низького рівня життя – корупція, а мовою Євангелія це називається – самолюбство – власна корить, вигода. Ситуація людей, що три дні були з Ісусом, змінилася, коли Господь виявив їм свою особливу любов – нагодував їх, розмноживши хліб. Так і наше життя стане кращим, коли в нього ввійде Господь, а наші людські відносини наповнить безкорислива Божа любов. Тож слухаймо Христа, вірмо у його Боже Слово, щоб не бути духовно голодними ні в цьому земському житті, ні у житті вічному!

Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист