Неділя 15-та по Зісланні Святого Духа

В науках Ісуса Христа можемо відкрити для себе глибоку життєву мудрість і сенс, якщо поєднати їх між собою. Коли поєднати сьогоднішнє Євангеліє з уривками Євангелій попередніх неділь, тоді зможемо відкрити глибше його значення. 

Чудесним розмноженням п’яти хлібів, урятуванням Петра на морі, прикладом доброзичливого і терпеливого господаря виноградника Господь старався пробудити в нас віру і запрошував довіритися Йому. 

Сьогодні Ісус хоче зміцнити наш духовний зв’язок з Богом заповідями любові Бога і ближнього. Гляньмо спочатку на спосіб побудови заповідей любові: на першому місці є заповідь любові Бога всім серцем, потім заповідь любові ближнього і вкінці заповідь любові себе самого. Заповідь любові Бога є на першому місці не тому, що Бог є всемогутній і Йому треба віддавати славу, а тому, що Бог є джерелом любові і найбільшим добром для нас і в Нього людина може знайти дар правдивої любові. На другому місці Господь поставив заповідь любові ближнього, бо він має бути для нас знаком любові Бога до нас, і нашої любові до Бога. Любов ближнього є екзаменом власної любові, нагодою перевірити якість любові себе самого, її готовність ділитися добром з ближніми і служити їм. А справжня любов себе є тоді, коли Божа любов наповнює наше серце і життя, освячує душу. 

Одного разу якийсь турист спитав монахиню, яка промивала рани прокаженого: - Скільки ви заробляєте, доглядаючи за цими покидьками? Я би не робив цього навіть за мільйон у день! Сестра йому відповіла; - А я би не робила цього навіть за мільйон у годину! Турист знову запитав: - Тоді хто ж вас змушує це робити? – Той, що вгорі! – відповіла монахиня, показуючи пальцем на небо. 

Ще одна важлива річ, що Бог дав лише дві заповіді любові: Бога і ближнього, а немає окремо заповіді любові себе самого. Він поєднав заповідь любові себе і ближнього в одну заповідь. Правдива любов проявляє себе лише у спільноті, як подібно сам Бог є спільнотою Отця, Сина і Святого Духа. 

Бог поділився своєю любов’ю, коли створив світ, і зокрема людину. Подібно і людина перебуває у любові, коли ділиться нею з іншими. Друга заповідь любові побудована у цікавий спосіб: Бог не каже люби себе і люби ближнього, а люби ближнього, як себе самого. Він об’єднав ці заповіді в одну заповідь любові ближнього. Саме у нашій любові, ставленні до ближніх проявляється любов себе самого. Як люблю ближніх, так я люблю себе самого. 

Любов себе є правдива, коли несе славу Богу і добро ближнім. Апостол Павло навчає: „Тож, коли ви їсте, чи п’єте, чи що-небудь інше робите, все робіть на славу Божу” (1 Кор. 10,31). Якщо сучасна любов себе проявляється у курінні, випивках, нечистоті, розкошах, моді, косметиці, який вплив вона має на мої відносини з Богом, яке добро несе ближнім, ніякого. Христос каже: „Усе, що ви зробили одному з моїх найменших братів - ви мені зробили” (Мт. 25,40). Якщо моя любов себе не приносить добра ближнім, тоді вона є самолюбна. 

Любов завжди пов’язана з конкретним матеріальним чи духовним добром. Людина любить себе, коли має певне добро, достаток і отримує від них користь, приємність для себе. Але якщо ця користь є тільки для себе, то це вже самолюбство. 

Любити себе, це бажати собі добра. Правдива любов себе є тоді, коли добро, яке людина вважає проявом любові до себе, приносить користь для тіла і для душі. Якщо дане добро не приносить користі, особливо для душі, а навіть шкодить їй, тоді така любов себе неправдива, бо хто справді любить себе, той не буде чинити собі найменшої кривди, а тим більше своїй душі і спасінню. 

В кожного з нас є почуття, потреба любові, а що є її джерелом: багатство, краса, чи Божі дари. Сьогодні багато людей у світі відчувають брак любові ближніх до себе. Але щоб ту любов отримати, вона повинна бути в ближньому, я повинен мату цю правдиву любов, щоб дарувати її ближньому. Ми один одному ближній. Коли цієї Божої любові кожен з нас не буде мати в собі, ми не зможемо отримати її від інших, і дарувати її іншим, як вчинив це милосердний самарянин: „Хто з оцих трьох, на твою думку, був ближнім тому, що попав розбійникам у руки? Він відповів: - Той, хто вчинив над ним милосердя” (Лк. 10, 37). 

Щоб дерево вродило плоди, треба спочатку його посадити. Подібно є і з любов’ю, щоб мене любили ближні, потрібно спочатку мати ту любов у собі і дарувати її іншим, а тоді отримаю любов у відповідь, як нагороду за свою любов до них. Христос каже про це так: „Все, отже, що ви бажаєте, щоб люди вам чинили, те ви чиніть їм” (Мт. 7, 12). 

Якось мама з синочком вирішили провідати бабусю. Коли вони вже були в її домі, прибув кур’єр, що розвозив замовлену піцу. „Який хороший хлопчик, похвалив він малого, а тоді додав: - А в мене восьмеро дітей”. „Вісім дітей!” – вражено сказала мама. „Я так люблю своє маля, що не уявляю, як можна ділити цю любов на вісьмох!” А чоловік сказав: „Пані, любов не ділиться – вона помножується!” 

Сучасний світ наполегливо пропонує людям любов себе у вигляді матеріальних речей, а навіть насильно нав’язує їх різною рекламою: наполегливо переконує, що немає свята без алкоголю; що дані ліки вилікують хвороби і вчинять людину і життя повноцінними; тільки ці прикраси чи косметичні засоби дадуть людині найвищу вартість і справді зроблять її щасливою, мене будуть любити всі люди. Насправді все це один великий і підступний обман диявола. Якщо Бог створив людину, то без Бога вона ніколи не буде щасливою і не відчує правдивої любові у житті. 

Як бачимо, християнська любов полягає не у словах, а в ділах, тож наслідуймо приклад Спасителя, любімо своїх ближніх, будьмо милосердними до них, не очікуючи навіть на їхню подяку, а наш Небесний Отець щедро за це нагородить нас! Амінь.