Неділя 18-та по Зісланні Святого Духа

---

Відчали на глибінь і закиньте ваші сіті (Лк. 5, 1-15).

1. Слухаючи слова сьогоднішнього Євангелія про покликання перших апостолів, бачимо, що Ісус зустрівся з Петром і його товаришами під час їхньої праці. Вони трудилися всю ніч, але не піймали жодної риби, а рибальство було їхньою основною працею і засобом забезпечення щоденного прожитку.

Петро і його товариші були досвідченими рибалками і знали коли, як і де добре ловити рибу. Добрі вміння і навики у цій роботі забезпечували їм поживу і запевняли нормальне життя. Однак їх безуспішна праця тієї ночі пригадує істину, що навіть великий життєвий досвід не захищає людський труд від помилок і невдач. І в цю сумну ситуацію рибалок входить Христос. Завершивши свою науку, Він пропонує Петрові відплисти на глибину озера і ще раз закинути сіті для ловлі риби. І стається чудо, серед білого дня Петро витягує сіті, повні риби, що навіть не помістилася у два човни.

Прислухавшись до поради Ісуса, Петро отримав не тільки матеріальну користь, а велике духовне добро, бо пізнав Божественну силу Христа і власну гріховність, недосконалість. З цього бачимо, яку важливу роль у житті людини відіграє глибокий релігійний дух.

2. Подібно і сьогодні люди стараються створити належний рівень і умови свого життя і забезпечують його своєю працею. Рівень життя залежить від якості праці, зокрема рівня свідомості і відповідальності у її виконанні. Якою є свідомість і мораль людини, таким є рівень її життя. Якими цінностями людина наповнює себе, за такими принципами будує своє життя.

Немає сумніву, що багато людей хочуть жити в добрих умовах, в достатку, щоб у житті панувала правда і справедливість, але самі бути добрими не завжди хочуть. Ми хочемо багато добра від Бога: здоров’я, житло, достаток, добру роботу, заробіток, але жити з Богом, за Божими заповідями не хочемо. Чудесним уловом риби Ісус запрошує нас до поглиблення свого духовного життя. Чим сильніший духовний зв’язок людини з Богом, тим більше земного і духовного добра людина зможе здобути у житті з Божою допомогою.

Бог входить у життя людини і наповнює його своїми цінностями – любов’ю, правдою і справедливістю мірою зв’язку людини з Богом. Збудувати цей духовний зв’язок можна лише з допомогою середників духовного життя, як Біблія, молитва, Святі Тайни і частого користання з них. На скільки людина є наповнена Божою ласкою, настільки Бог буде присутній у її житті, у відносинах з іншими людьми, а Його правда буде зміцнювати їх.

Духовний зріст потребує знання середників духовного життя і вміння користати з них. Нажаль багато християн не знають всіх щоденних молитов, не хочуть вивчити основ катехизму: Божі і церковні заповіді, правди віри, основні чесноти, святі тайни, не вміють розпізнати і назвати власних гріхів. Чи можна на такій основі збудувати надійний дім людського життя?
3. Спробуймо ближче придивитися до духовного життя сучасних християн, щоб побачити, чи його стан може запевнити нам високий рівень людського життя. Звернемо увагу на три основні його рівні.

Побожний християнин старається добре виконувати всі релігійні обов’язки, бо бачить в них власне добро і славу Божу. Глибока духовність поширює Божі, об’єктивні принципи життя: життя і здоров’я людини важливіше від матеріальних речей, людських інтересів; об’єктивні норми, засади життя: правда, справедливість, гідність людини, рівність прав, дбання про спільне добро.

Коли духовне життя християнина зводиться до практикування релігійних традицій і звичаїв, йому загрожує брак належного духа. Їх виконання переважно є механічне через брак духа віри і любові і приносить людині мінімальну духовну користь, слабкий моральний рівень. Хоч людина старається бути доброю, але дбає передусім про власне добро, яке переважає над добром ближніх. Життям таких осіб часто керує принцип: моя хата скраю. Вони не переймається добром, проблемами інших людей: мені добре, все інше, їхня особиста справа, це їхні проблеми. Така людина є замкнена у колі своїх інтересів.

Третій рівень духовного життя творять особи віруючі, але не практикуючі. Їхнє життя зводиться до задоволення основних потреб тіла: пожива, одяг, відпочинок, гроші. Про Бога і про власну душу вони згадують лише тоді, коли приходять важкі життєві проблеми, духовні кризи.

Недбале виконання ними духовних обов’язків стається через незнання правд християнської віри, молитов, чеснот і гріхів, брак пізнання Бога і себе, добра і зла. Наслідком цього є низький рівень моралі: перевага віддається матеріальним речам, дбання про власне добро, особиста вигода. Такою людиною керує користь і приємність тіла, а не добро душі і ближніх. Вона діє за людським принципами, а не об’єктивними нормами.

ПРИКЛАД. В одному місті всі дуже дивувались одному купцеві, який завжди був задоволений. Одного разу його запитали: „Яка цього причина?” А він відповів: „Кожного разу я маю звичай поглянути на при речі. Найперше підношу свої очі до неба. Це найважливіша справа у моєму житті і мета всіх моїх старань. Далі свій погляд звертаю на землю і пригадую, що небагато потрібно для мого тіла. Нарешті оглядаюсь навколо себе, щоб переконатись, що іншим живеться набагато гірше, ніж мені”. Так і нам потрібно частіше звертати свої очі на ці три речі, щоб переконатись, скільки нам потрібно для земного і вічного життя.

4. Отже, рівень моралі людини залежить від рівня її духовного життя, наскільки воно опирається на фундаменті Божого закону – заповідей і проявляється у доброму виконанні християнських обов’язків. Це приносить людині високий моральний рівень, наповнюючи її глибоким духом віри і любові. Справжній християнин дбає про своє духовне життя не тільки з метою жити спокійно і в достатку, а дбає про вічне добро своєї душі, наповнює кожен вчинок духом любові до Бога і ближніх, дбає про спільне добро, подібно як апостоли працювали на морі разом.

Брак духовності, моралі у людини породжує брак відповідальності за Церкву, за державу, культуру. Такі особи часто перекладають відповідальність на священиків, керівників держави, установ і т.д. Перекладаючи на них відповідальність, вони віддають їм право визначати і будувати спосіб і рівень життя. А керівник будує життя ближче до своїх потреб, добра, норм, які йому відповідають. Кому ми віддаємо відповідальність за життя, на такий рівень, спосіб життя погоджуємося.

Як колись човен апостола Петра був заповнений рибою, так кожний наш день повинен бути заповнений думкою про Бога і добрими вчинками. Мудро використовуймо час нашого життя, виділений Богом для нашого спасіння, щоб колись стати перед Богом із руками, повними заслуг, і почути від Ісуса Христа слова: „Християнине, ти все життя трудився, але твоя праця була благословенною, тож нехай твоя нагорода буде великою в Небі!”
Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист