Введення в храм Пресвятої Богородиці

Лк. 10, 38-42, 11, 27-28. 

Дух сьогоднішнього свята Введення в храм Пресвятої Богородиці показує нам правду про стан сучасного людства, дійсність, в якій ми живемо. А вона не досить приємна, бо сучасною людиною і її вчинками часто керує дух самолюбства, гордості і власної користі. Згадуючи сьогодні урочисто вхід Марії у Єрусалимський храм, зокрема приклад її праведних батьків, бачимо щось протилежне – дух великої покори і повної надії на Бога. 

Непорочне Зачаття і Різдво Марії, це був перший крок у здійсненні таємниці спасіння, а її виховання у храмі - це підготовка до повної згоди з Божою волею і свідомого прийняття Божого плану спасіння людського роду, яке розпочалося народженням Ісуса Христа. Для здійснення свого плану Бог вибрав Діву Марію, як майбутню Матір Божого Сина. Перше духовне приготування Марії до цієї великої місії Бог здійснив через її праведних батьків Йоакима і Анну. 

Святкуючи це чергове Марійське свято, звернімо нашу увагу на життя і приклад святих Йоакима і Анни. Від них ми можемо багато чого навчитися для свого духовного життя. 

Народження Діви Марії Анною стало першим доказом святості її батьків. Бог вислухав їхню витривалу і покірну молитву. 

Коли Пречистій Діві Марії виповнилося три роки, її батьки Йоаким і Анна, виконуючи свою обітницю – посвятити дитину Богові, привели Її до Єрусалимського храму для подальшого духовного виховання і служіння Богу. Цим вони вдруге засвідчили свою вірність обіцянкам, даним Богові, що посвятять дитину на служіння Богові. Це стало ще одним доказом їхньої святості після того, як Бог вислухав їхні молитви і дарував їм дитину. 

Дивлячись на життя Йоакима і Анни візьмімо він них кілька важливих духовних речей для себе. 

- Бути наполегливими і витривалими у духовній праці над собою, для отримання Божих дарів і виробити в собі повне довір’я Богу. 

- Проявляти вірність своїм постановам Богові. Вірність є важливою рисою любові. Справжня любов завжди вірна. Бог є вірний у своїх обіцянках, а наше вірне дотримання заповідей, виконання обов’язків стану є знаком нашої вірності Богові і любові до Нього. 

- Виробляти в собі дух жертовності. Йоаким і Анна пожертвували Богові найдорожче – свою дитину. Чи готові ми пожертвувати з любові до Бога вільний час на молитву, для розмови з Богом, замість пустих розмов; зректися якогось добра тілесного для добра і освячення душі, пожертвувати час, увагу, добро на потребу ближнім; зректися власної волі задля спільного добра, жертвувати терпіння для навернення ближнього. 

Введення в храм Богородиці пригадує нам також, що Бог першим виховує людину, а не самі батьки, а вони є лише посередниками Божих дарів і натхнень Святого Духа. 

Одного разу у Бельгійському містечку Галь молодий купець, йдучи берегом ріки, почув жіночий крик. Він озирнувся і побачив, що у хвилях ріки топиться дитина, а на березі кричить ридаюча матір. Довго не думаючи, цей купець стрибнув у воду і врятував дитину. Ця мати дуже зраділа і не могла підібрати слів, щоб подякувати рятівникові за врятування свого синочка. Купець не бажав ніякої нагороди. Але мати зняла з хлопчика срібний медалик Божої Матері і, даючи його купцеві, сказала: „Матір Божа допомогла вам урятувати мою дитину, нехай вона допомагає вам і в подальшому вашому житті”. Молодий купець не був великим ревнителем релігії і молитви, але цей медалик прийняв і дав слово, що буде молитись. Пройшли роки від цього випадку. Цей купець подався в заморські країни по своїх торговельних справах. А за цей час той маленький хлопчик виріс на гарного юнака і посвятив себе служінню Богові, став священиком-місіонером, і його як здібного місіонера висилають на місії до Африки. Одного дня його повідомили, що в міській лікарні лежить важко хворий якийсь купець, який є, напевно, християнином, але сповідатися не бажає. Хвороба була важка, і хворий ледве говорив, кожна хвилина могла бути останньою. Коли священик прибув до палати хворого, зауважив на його шиї медалик, він поцікавився ним, і хворий почав розповідати історію з врятованим свого часу хлопчиком під містечком Галь у Бельгії. „Тим хлопчиком, якого ви свого часу врятували, був я”, - сказав він. Священик зі сльозами на очах кинувся в обійми свого хворого рятівника. У цій хвилі промінь ласки Божої зігрів і просвітив затверділе серце старого купця. Тепер він зрозумів, що це Пречиста Діва Марія опікувалась ним у такий надзвичайний спосіб, що хлопчик, якому він урятував земське життя, мав урятувати його душу для вічності...

Хворий купець розплакався, як дитина, і, щиро каючись з усього прожитого життя, відбув Сповідь і, прощаючись із цим світом, спокійно, без страху, відійшов у потойбічний світ...

Тож нехай сьогоднішнє свято Введення ще раз пригадає нам, що Марія є нашою найкращою духовною Матір’ю. Хто віддається під Її опіку, того Вона приведе до спасіння, до Бога. Амінь.