Непорочне Зачаття Пресвятої Богородиці

---

Лк. 8, 16-21.

Уважайте на те, як слухаєте, бо хто має тому додасться

 

Свято Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці можна назвати святом духовної краси Божої Матері. Приготовляючи Діву Марію на майбутню Матір Божого Сина, Господь дав Їй особливий дар – вичинив Її непорочною, чистою, вільною від первородного гріха вже від хвилини зачаття у лоні її Матері – святої Анни. Таким чином Господь створив Її на образ першої людини, до первородного гріха. У Марії Господь хоче показати нам блаженний стан кожної людини, до якого ми покликані і який чекає нас у вічності.

Духовна краса Божої Матері проявляється у вільності її душі від первородного гріха, чистоті її думок і бажань, вільних від будь-яких гріховних пристрастей, обдаруванні повнотою дарів Святого Духа.

Питання краси було актуальним у всі часи людства. Краса мала різні способи свого прояву і розуміння у людей. Сьогодні багато говориться про красу у різних засобах масової інформації: газети, радіо, телебачення, особливо у рекламі. Її переважно пов’язують з різними матеріальними речами: меблі, житло, засоби гігієни, косметика, одяг, взуття, ігри, алкоголь, сигарети, наркотики. Справжня краса – духовна, Божа, яка є в середині людини, у її душі: це краса любові, поваги, пошани, правди, милосердя, прощення, покори, терпеливості, лагідності, чистоти і т.д.

Синонімом слова краса часто виступає слово мода. Сьогодні є мода на так звані євроремонти, нові стилі меблів, нові види техніки: сучасні телевізори, телефони, комп’ютери, різні комп’ютерні, азартні ігри, які легко приносять приємність і задоволення людині, а одночасно і шкоду. Зі словом мода особливо тісно пов’язані нові стилі одягу, взуття, прикрас і косметики. Все це породжує одну думку: коли сучасна людина має стільки можливостей бути щасливою, то чому у щасливої людини складається нещасливе життя?

Серед усіх цих досягнень, у яких вбачається покращення рівня людського життя, виринає запитання: А чи у світі є ще мода на Бога? Якщо модними стають одні речі, то інші перестають бути модними. Сьогодні не в моді є такі цінності, як скромність одягу і поведінки, дошлюбна чистота, подружня вірність, покора, доброзичливість, чесність, терпеливість.

Дивлячись на сучасний спосіб життя людей, насувається думка, що скоро Бог і віра будуть не в моді. Людство хоче повернутися до жовтневої революції, коли твердили, що релігія, це опіум для народу, а Бог і церква – пережиток минулого. Надмірне дбання людини про красу свого тіла відкриває нам гірку правду, що гріх настільки зжився з людиною, що став нормою життя.

Нещодавно одна особа запитала мене: „А як ставитися до знаків зодіаку на одязі і до вживання косметики”. Звичайно, що негативно, бо це є порушенням першої і шостої заповіді і руйнує віру людини. Косметика, це також певний вид залежності, не менш шкідливий, ніж алкоголь чи наркотики, особливо для душі. Дбання про красу тіла у вигляді косметики містить у собі кілька гріхів одночасно.

- Всяка зайва тілесна краса є гріхом гордості, бо людина не любить, не сприймає себе такою, якою створив її Бог. З допомогою прикрас і косметики людина хоче збільшити почуття власної гідності, бо вважає, що тільки тоді вона буде відчувати себе вповні щасливою. Таким вчинком людина піддає сумніву правду про всемогутність, досконалість і мудрість Бога, бо її зовнішній вигляд не відповідає її бажанням і думці світу. Тому людина старається виправляти ці браки самостійно з допомогою прикрас і косметики. Гріх гордості хоче вчинити людину самодостатньою, незалежною від нікого.

- це також гріх ідолопоклонства, бо особа робить божка зі свого тіла, вважаючи його своєю власністю, джерелом свого щастя і на нього покладає надію. А відповідно не відчуває потреби Бога, бо думає, що зможе сама себе ощасливити.

- тілесна краса є теж гріхом перелюбу щодо Бога, бо людина каже, що вірить в Бога і любить Його, а в дійсності надію свого щастя покладає на земні речі, на себе. Таким вчинком особа зраджує любов і вірність Богові, дану у хрещенні, бо любить своє тіло більше від Бога. Хто хреститься, складає присягу вірності Христові словами: відрікаюся сатани, і всіх діл його, і всіх ангелів його і всього служіння його, і всієї гордині його. Якщо християнин віддає перевагу красі тіла, земним речам, які породжують гріхи гордості і самолюбства, чи можна таке духовне життя назвати зреченням сатани?

- самолюбства, бо особа думає про власне добро, вигоду. Насправді косметика не приносить ніякого добра ні самій людині, ні ближнім.

- марнославства - пустої людської слави, бо красою свого тіла людина хоче подобатися більше людям, ніж Богові. Думка людей про себе стає для неї важливіша, ніж думка Бога. Біблійна мудрість каже, що тілесна краса, це гонитва за вітром.

- косметика, це також гріх проти чесноти чистоти, бо людина дбає про добро і красу тіла більше, ніж про добро і красу душі.

Ось що говорить Ісус про красу людини устами апостола Павла:

„Так само й жінки, в убранні пристойнім, хай себе прикрашають сором'язливістю і скромністю, не заплітанням волосся, не золотом чи перлами, чи шатами дорогоцінними, але ділами добрими, як це годиться жінкам, що визнають благочестя” (1Тим.2: 9-10). „Однак, вона спасеться, народжувавши дітей, якщо перебуватиме у вірі, любові та святості зо скромністю” (1Тим.2:15).

А святий Петро додає: „Нехай ваша окраса буде не зовнішня - заплітання волосся, накладання золотих обручок чи прибирання в шати, але в середині людського серця, в нетлінності душі, лагідної та мовчазної: це многоцінне перед Богом” (1Пет.3: 3-4).

У молитві Отче наш ми молимося кожного разу „не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого”. Якщо людина постійно віддає перевагу пустій красі тіла і різним шкідливим звичкам, як тоді Ісус має визволити нас від різних впливів злого духа. Але що тут поможуть наші людські слова, якщо навіть всемогутній Бог не може переконати людину у правдивості своїх слів.

Роздуми над сьогоднішнім святом Непорочного Зачаття Марії хочу завершити риторичним запитанням: яка краса є для нас справжньою цінністю, котрій найбільше приділяю уваги у житті? З яким джерелом краси я насправді пов’язую надію свого щастя: з тим, що називається – світ, чи з тим, якому на ім’я Ісус Христос? Амінь.

 

о. Михайло Чижович, редемпторист