Неділя перед Різдвом Христовим

---

Мт. 1, 1-25

Він спасе народ свій від гріхів їхній

Завершується час різдвяного посту, а з ним і наше приготування до одного із найбільших і радісних свят у церковному році – Різдва Христового. Піст, це не тільки обмеженість страв і забав, а нагода духовно приготуватися до зустрічі з Христом у даному святі.

 Деякі з них ми знаємо: Авраам, Давид, Соломон, але більшість із них нам незнані. Але це не просто імена. За цими іменами криється певна і довга історія людського роду, історія поколінь вибраного народу, яка тривала тисячі років, бо лише Авраам жив дев’ятсот років. Всю цю історію Євангелист Матей помістив у цій одній книзі родоводу Ісуса Христа. Це історії дороги людини до Бога і звернення Бога до людини.

Для правовірного єврея родовід мав дуже важливе значення. Він запевнював йому приналежність до вибраного народу, а кожен, хто належав до царського роду сподівався, що можливо з його роду вийде очікуваний Месія. Книга родоводу у Євангелії Матея має подвійну мету. Подаючи родовід Ісуса Христа, євангелист Матей хотів показати Євреям, що Ісус має Божественне походження, він є потомком вибраного Авраама, належить до царського роду Давида, а тим самим є обіцяним Месією.

У родоводі, який описує Матей, бачимо не тільки чоловіків, а й жінок, не лише людей праведних, але й грішних, як Давид, що вбив свого товариша і взяв його жінку Урію, від якої народився Соломон; жінок, котрі починали своє життя у гріху розпусти. І це не випадково. Цим Євангелист Матей показує, що на Месію, на визволення з неволі рабства, гріха чекали праведники і грішники, Христос прийшов на землю для спасіння праведних і грішників. „Я прийшов кликати не праведних, але грішників до покаяння”  (Лк. 5:32). Бог не відвертається від жодної людина, яка кається і навертається до Нього. Божа любов і милосердя є відкриті для всіх, хто відкриває перед ним своє серце.

Один подорожній, вирушивши у далеку дорогу, заблукав у великому густому лісі. Він дуже довго блукав по ньому і щоразу зустрічав різні дороги і стежки, але що з того, якщо він не знав, якою дорогою має далі йти, щоб дістатись до місця призначення. У лісі його застала темна ніч, і він уже не бачив ніякої стежки перед собою, і тим більше не знав, куди йому далі йти. Серед цього нещастя він підносить руки до Неба і просить Бога, щоб якнайскоріше настав день Божий, щоб він зміг вибратись із густого лісу. І, справді, незабаром почало розвиднятись, зійшло сонце і немовби чудом біля подорожнього з'явився провідник, який випровадив його із лісу і вказав добру дорогу до бажаної мети.

Постаті книги родоводу, це свідки віри, надії і любові Бога, котрі своїм праведним життям приготовляли народ на прихід Месії, а інші своїм покаянням показали дорогу до Бога.

Словами сьогоднішньої Євангелії Христос запрошує нас відкрити перед ним своє серце у покаянні і Євхаристії, щоб він очистив наші душі і ми отримали можливість радісно зустріти і провести час різдвяних свят, з’єднатися з Ісусом у вертепі своєї душі.

Приклад предків Ісуса хай допоможе нам добре приготуватися на прихід Ісуса зміцненням віри, надії і любові до Бога, щоб наша різдвяна радість була повна, щира і глибока, довготривала. „Це Я сказав вам, щоб моя радість перебувала у вас і щоб ваша радість була повна” (Ів. 15:11). Амінь.

 

о. Михайло Чижович, редемпторист