Собор Пресвятої Богородиці

---

Він узяв дитятко і його матір, і пішов у Єгипет (Мт. 2, 13-23).

1. Сьогоднішнє свято Собор Пресвятої Богородиці показує нам, що життя Ісуса і його батьків нічим не відрізнялося від життя сучасних людей. Вони зазнавали невигоди, неспокою, терпінь, як і інші люди. Однак у всьому цьому Йосиф і Марія проявляли повне довір’я Богові. Довір’я є важливим плодом віри і любові, духовного життя християнина, його зв’язку з Богом.

Щоб легше зрозуміти, чим є довір’я, достатньо звернутися до нашого щоденного життя. Коли ми потребуємо допомоги інших людей, щоб вирішити якусь справу, зробити ремонт, направити якусь річ, шукаємо компетентну особу, або доброго майстра. Серед тих осіб, яких знаємо, вибираємо одну особу, найкращу. А до інших тоді кажемо: я йому не довіряю. Ми знаємо що та особа робить певні речі, але робить їх не якісно. У нас була нагода пізнати, що дана особа є нечесна, несумлінна у роботі, тобто її слово розходиться з ділом. Однак Бог, у порівнянні з людиною, завжди є вірний у своїх словах, вони ніколи не розходяться з його ділами.

2. Духовне життя християнина неможливо уявити собі без довір’я Богові. Воно є важливим плодом віри і особистого пізнання Бога. „Ми пізнали й увірували в ту любов, яку Бог до нас має”, - пише апостол Іван. Довір’я є завершенням нашої надії на Бога. Завдяки надії християнин очікує допомоги від Бога, а довір’я означає вже безпосередній пошук, отримання цих дарів, чи працю над ними з Божою допомогою.

Довіритися Богові, означає прийняти Божу науку - поради Божі і виконати їх, бачити в них певність успіху. Деякі християни кажуть: я вірую, але не довіряю. Це означає, що хочу сам вирішувати свої справи, маючи Божі дари. Довіра свідчить про те, наскільки Бог є важливий для мене, що саме з його допомогою можна будувати життя і успішно вирішити усі справи. Довір’я, це співпраця з Богом через витривалу молитву, святі тайни, допомогу ближніх, поєднання людських зусиль і Божої ласки у щоденному житті.

Приклад: Двоє давніх друзів любили подорожувати горами на велосипедах. Одного разу вони опинилися біля глибокої ущелини. Перший з них вирішив перекинути канат на другу гору і переїхати по канату велосипедом. Коли він це зробив, каже до свого товариша: „Чи віриш, що я зможу переїхати велосипедом по канату на той бік?” „Вірю”, – сказав той „Якщо віриш, сідай разом зі мною на велосипед і їдемо по канату через ущелину на другий бік”.

3. Чудовим прикладом довір’я Богові є святий Йосиф і Марія. Коли над життям Ісуса нависла загроза, Йосиф спокійно приймає Божу пораду через ангела і зараз же виконує її. Він не дискутує з Богом, а бере Марію з дитятком і йде в Єгипет, куди наказав Йому ангел, і проживає там, поки Господь не сказав йому повернутися назад у Вифлеєм. Це беззастережне довір’я Йосифа Богові врятувало життя його родини – Ісуса і Марії.

Недовіра християнина Богові зроджується через брак пізнання ним Бога, неправильний образ Бога. Вона часто є проявом гордості і самолюбства, більшої надії на себе, ніж на Бога, небажання підкорити свою волю Божій волі. Така людина віддає перевагу більше думці світу, людей, ніж словам Господа Бога.

4. Недовіра Богові означає, що людина хоч і вірить в Бога, очікує Божих дарів, але хоче розпоряджатися ними самостійно, на свій розсуд. Така особа не хоче дотримуватися Божих заповідей, приймати Божу волю і воліє вирішувати життєві справи, будувати своє життя на свій розсуд, по своєму бажанню, у свій спосіб.

Через недотримання заповідей, брак покори і терпеливості, згоди з Божою волею, сучасні люди не хочуть чекати, а мають бажання отримати все і зразу, тому часто недовіряють Богу, який іноді змушує людину чекати на відповідь. Люди не довіряють Богу, бо Його дії, пропозиції не відповідають нашій волі, бажанням.

Проявом недовір’я Богові є маловірність людей, коли в якійсь трудності йдуть до ворожки, на карти, на яйця, віск; занижена самооцінка, коли особа вважає, що нічого доброго не має в собі, Бог не дав їй жодних талантів, здібностей, щоб стати щасливою; дошлюбна нечистота, коли молоді особи хочуть самі запевнити собі щасливе подружнє життя; різні шкідливі звички, втому числі ігри, в яких людина бачить джерело свого душевного спокою.

5. Довіритися, це допустити Бога вповні у своє життя, віруючи в його існування і залежність життя від Нього. Це дозволити Богові максимально діяти, допомагати, будувати моє життя, захищати у житті, живучи згідного його науки, вірно виконуючи всі заповіді, приймаючи у всьому його волю.

У щедрих плодах довір’я Богові запевнює нас Христос словами: „І кожний, хто задля імени мого покине дім, братів, сестер, батька, матір, жінку, дітей, поля, в сто раз більше одержить і життя вічне матиме в спадщину” (Мт. 19, 29).

Дорогі брати і сестри! Як колись Бог промовив до Марії і Йосифа через ангела, щоб оберегти Дитя і їх від Ірода, так і до нас Господь промовляє через Слово Боже. Оберігаймо нашу віру і плекаймо довір’я до нього, а вирішення різних труднощів залишаймо премудрому Богові. Стараймося пронести віру в Ісуса через усе своє життя і з нею повернутись у рідний край вічності, в оселі Отця Небесного, щоб там повсякчасно співати Йому гімн слави „Слава на висотах Богові і на землі мир людям Його вподобання” за його всесильну опіку над нами! Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист