Обрізання Господнє

---

Лк. 2, 20-21, 40-52.

Через три дні найшли його у храмі

Коли уважно прочитати Євангеліє хоча б одного з Євангелистів, то побачимо, що найважливіші події з життя і діяльності Ісуса Христа відбулися в Єрусалимському храмі: обрізання, жертвування, наука про його місію і Божество, засуд і смерть.

Побудова Єрусалимського храму царем Соломоном і його існування мали важливе значення в релігійному житті Ізраїльського народу. Храм був для євреїв проявом віри в одного і єдиного Бога і знаком присутності Бога серед них. Він також єднав їх, розселених по різних землях, в один Божий народ.

Коли Христос заснував свою церкву на основі апостолів і вона поширилася серед різних народів, було збудовано багато християнських храмів. Кожен такий храм є знаком присутності Христової Церкви в даній місцевості і християн, які там проживають. Він є передусім знаком нашої віри в Ісуса Христа, який об’явив нам Бога своїм життям на землі.

Храм є також видимим знак присутності Бога у житті християн. Тому християнський храм є місце нашої зустрічі з живим Богом в особі Ісуса Христа – Божого Сина, який перебуває у кивоті під видом хліба.

Християни будують храми, як місце молитви, спілкування з Богом, прослави Бога, щоб прикрасити себе духовними, Божими дарами. Храм, як святе місце, потребує належної поваги і пошани, як вияв поваги і пошани до самого Бога. Тому у храмі не повинно бути галасу і пустих розмов. До храму не йдуть розмовляти зі знайомими чи сусідами, обговорювати у кого які справи чи проблеми, а розмовляти з Богом, Йому відкривати своє серце і виявляти свій душевний біль і життєві труднощі.

Храм, як місце зустрічі з Богом, потребує відповідної зовнішньої нашої постави, зокрема скромності в одязі. Християнин не йде до храму, щоб на нього звертали увагу, похвалитися своїм зовнішнім виглядом, новим одягом чи взуттям, а звернути свою увагу на Бога. Наша увага має бути звернена на Христа, а не заспокоювати свою цікавість.

У сьогоднішньому святі Христос проводить нам екзамен нашої побожності, ставить запитання: якщо я хочу отримати від молитви в храмі Божі дари, чи ця молитва справді є зустріччю з Богом, а не фізичною присутністю; чи я звертаю в молитві всю свою увагу на Христа, часто роздумую про Нього, уважно слухаю Його, з повагою ставлюся до Нього. Брак належної внутрішньої і зовнішньої постави, невідповідної поведінки, непристойного одягу є неповагою до Бога.

Приходячи до храму на молитву, ми приходимо до самого Бога, хочемо допомоги від Нього, а тим самим поваги, пошани, але замість взаємної поваги, ми виявляємо неповагу до Нього своєю невідповідною поведінкою, а навіть до певної міри насміхаємося з Нього, махаємо на нього рукою, як несучасного чоловіка, віддаючи превагу моді, зовнішності, прикриваючись думкою людей, що всі так поводяться.

Існує розповідь, що колись дуже розкішно бенкетував цар Архій зі своїми приятелями. В часі гостини вірний слуга передав йому листа з усним додатком: „Лист містить у собі щось дуже важливе”. „Е, — сказав сам до себе цар, кладучи листа у кишеню і не відкриваючи його, — усе важливе треба відкласти на завтра”. Однак цар не дочекався другого дня, бо цієї ж ночі його вбили бунтівники, а, власне, про їхній намір застерігав царя лист вірного слуги...

Святий Павло, навчаючи громаду в Коринті про таїнство Пресвятої Євхаристії, у своєму листі до них написав такі слова: „Тому хто буде їсти хліб або пити чашу Господню недостойно, буде винний за тіло і кров Господню. Хай, отже, кожний випробує себе самого і тоді їсть цей хліб і п’є цю чашу. Бо той, хто їсть і п’є, не розрізняючи Господнього тіла, суд собі їсть і п’є. Ось чому у вас багато недужих та хворих, а чимало й умирають” (1Кор. 11, 27-30). Ці слова ми можемо так само застосувати і до Божого храму: неповага храму є неповагою Бога.

Очікуючи допомоги від Бога, а в ній поваги до себе, стараймося як справжні християни з пошаною ставитися до кожного святого храму і цим поважати Ісуса Христа у його науці, Святих Тайнах, а Він буде поважати нас і щедро благословити своїми дарами. Амінь. 

о. Михайло Чижович, редемпторист