Мк. 1, 1-8
Слідом за мною йде сильніший від мене
Ми продовжуємо духовно крокувати різдвяним часом разом з Ісусом Христом. Ця подорож нагадує сходження на гору. Недавно ми зустрічали Ісуса, який народився в убогій вифлеємській стаєнці. Сьогодні ми зустрічаємо Ісуса Христа вже у дорослому віці, який готується до своєї місійної діяльності і першої проповіді: „Покайтесь і вірте в євангеліє” (Мк. 1, 8). Він іде на ріку Йордан, щоб отримати хрещення з рук Івана Христителя. Там Небесний Отець об’явить Його людям з допомогою різних символічних знаків: у вигляді голуба і голосу з неба, як Месію і Спасителя людства.
Відбувається перехід від вифлеємських ясел до Йордану, від Ісуса немовляти, до Ісуса у зрілому віці. У Вифлеємі народження Ісуса об’явила зоря, спів ангелів, відвідини пастухів і мудреців. На ріці Йордан Ісуса об'являє людям Іван Христитель і голос Небесного Отця: „Це Син мій любий, якого я вподобав” (Мт 3, 17). Цей перехід історичний і віковий символізує духовний зріст християнина, поступовий перехід від віри в існування Бога, у Божество Ісуса Христа, до повного довір’я Божій любові.
Приймаючи хрещення в Йордані, Ісус ще тісніше єднається з людиною. Божий Син є близько людини не тільки, як людина, але входить в життя людини, беручи на себе наші гріхи. Подібно духовний зріст християнина повинен проявлятися у що раз тіснішій духовній співпраці зі Спасителем: пізнання Його у словах його науки, постійна молитва, щире покаяння, щораз тісніше єднання з Божою волею, як вияв щирої любові і повної надії на Нього, котрий приносить нам щастя у повноті.
Іван Христитель приготовляв людей до зустрічі з Христом – Месією словами: „Слідом за мною йде сильніший від мене, якому я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінця його сандалів” (Мк. 1, 7). Ці слова є виявом його віри у Божество і всемогутність Ісуса Христа. Називаючи Христа сильнішим від себе, Іван одночасно визнає Його своїм Спасителем, опорою і захистом у житті, джерелом свого щастя.
Духовне життя християнина, як співпраця з Ісусом Христос у молитві і Святих Тайнах, має зроджувати в нашій душі щораз глибше відчуття сили Божої ласки, Божої всемогутності і провадити до зміцнення віри і надії, повного довір’я Божій волі. А міцна віра і непохитна надія на Бога пробуджують в душі людини любов до Нього, яка ще більше зміцнює нас духовно, чинить сміливими і відважними у боротьбі зі спокусами, гріхами і різними життєвими труднощами. Плоди такої духовної співпраці з Христом виразно відчув у собі апостол Павло і описав це такими словами: „Я все можу в тому, хто мене скріпляє” (Фп. 4, 13).
Наше приготування до святкування хрещення Ісуса має спонукати нас до глибших роздумів над рівнем свого духовного життя. Якщо я вірую в Христа, на скільки моя віра провадить мене до тіснішого з’єднання з Ним, спонукає до частішої і більш щирої, витривалої молитви, частішого прийняття Святих Тайн, глибшого духовного очищення.
На кораблі плив віруючий і благочестивий матрос. На насмішки своїх приятелів він відповідав коротко, але дуже мудро. Одного разу він сидів на верхній палубі, тримаючи в руках Біблію, і читав Боже Слово, а неподалік стояв офіцер із піднятим у небо біноклем і уважно роздивлявся. «Чи знаєш, що я хочу побачити?» — спитав офіцер цього матроса. «Звідки я можу про це знати», — відповів матрос. «Я хочу побачити того Бога, у якого ти віруєш». «Даремно трудишся, — промовив матрос, - бо тільки чисті серцем побачать Бога».
Якщо я вірую в Христа і молюся до Нього з метою отримати певну допомогу у духовному і людському житті, що не дає мені отримати її, відчути силу Бої ласки у своєму житті? Можливо я ще замало пізнав Христа моєю молитвою, вона не зродила у мені повного довір’я Христові і словам його науки, тому що моя молитва більше наповнена земними потребами, ніж потребою духовних дарів, щирого покаяння і навернення, відбувається з обов’язку, чи для людського ока. Наскільки я насправді щиро шукаю Бога, щоб щедре Боже благословення сходило на мене, як струї йорданської води на голову Ісуса Христа, а світло Святого Духа наповняло і огортало мене до глибини душі, провадило впевнено до Бога, до нових вершин духовного життя. Амінь.
о. Михайло Чижович, редемпторист