Стрітення Господнє

---

Мої очі бачили твоє спасіння (Лк. 2, 22-40).

Наше земне життя є наповнене різного роду зустрічами. Зустрічаємо різні особи і події, з яких одні приносять добро, а інші шкоду. Ми зустрічаємося зранку з чоловіком чи дружиною, діти зі своїми батьками, зі знайомими, товаришами на вулиці, у транспорті, на роботі. У великі свята зустрічаємося з родичами. Ці зустрічі бувають різні за своїм проявом. Одні приносять радість, задоволення, другі тривогу, інші смуток, ще інші зранення, образи, зневагу. Серед тих всіх зустрічей, тільки зустріч з Богом завжди приносить людині добро: радість, мир, підтримку, впевненість і щастя у житті.

Основна тема сьогоднішнього свята, це зустріч з Богом, у якій беруть участь Йосиф, Марія з Ісусом і Симеон. Бог приготовляв Симеона до цієї зустрічі через його праведне життя – молитва, піст, життя заповідями, яке відбувалося під проводом Святого Духа. Симеон представляє тут усе людство, і його зустріч з Ісусом означає, що дорога людини до щастя, це дорога до Бога. Хто шукає і знаходить у житті Бога, той знаходить щастя. „Хто шукає мене пильно, той знаходить” (Прип. 8, 17). Кожен крок нашого духовного життя – особиста молитва, участь у Богослужіннях, Святі Тайни, повинен провадити нас найперше до зустрічі з Христом, а в Нього і в Ньому ми знайдемо те добро, яке вчинить нас щасливими.

Коли ми у молитві думаємо про себе і наші справи, ми розминаємося з Богом, розминаємося з щастям. Зустріч Симеона з Ісусом на руках Марії свідчить про те, що коли ми ідемо до Бога, Христос перший виходить нам на зустріч. Потрібно лише мати світло Святого Духа, яке допоможе нам розпізнати Його.

Приклад: Маленька дівчинка захотіла поговорити з татом. Вона пішла до його кабінету та ніяк не могла відчинити двері. Нарешті ручка опустилася, двері відчинилися і дитина, вбігаючи, радісно крикнула: „Татку, я вже можу сама потрапити до тебе. Щаслива дитина не знала, що тато, чуючи її кроки і бачачи те, що вона приклала всі зусилля, сам відчинив їй двері.

Так буває й у житті. Отець наш Небесний приходить нам на допомогу, роблячи можливим те, що для нас неможливе. Не приписуймо собі чужих успіхів, як це зробила дівчинка. Коли двері для нас відчиняються та дороги стають прямими, то дякуймо Господеві за його допомогу.

Ми зустрічаємо Ісуса найперше у Божому законі, у Святих Тайнах, а також в особі ближніх. Закон відкриває нас на світло Святого Духа, а Дух вказує нам Ісуса в любові ближніх, у їхніх потребах, з якими звертаються до нас, а в них приходить сам Ісус. „Усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили” (Мт. 25, 40). Тому наші ближні – наша дорога до неба.

Симеон в особі Ісуса Христа побачив джерело свого життя і щастя, свого Спасителя, того, хто може звільнити його від усіх перешкод в дорозі до повного з’єднання з Богом. Саме Ісус звільняє нас від перешкод в дорозі до Бога, до справжнього життя і щастя: від гріхів, спокус, наших недосконалостей і душевних тривог. „Я шукав Господа, і він почув мене; і звільнив мене від усіх моїх скорбот” (Пс. 33, 5), - визнає псалмоспівець. Доповненням цього є слова Симеона: „Нині, Владико, можеш відпустити слугу твого за твоїм словом у мирі, бо мої очі бачили твоє спасіння” (Лк. 2, 29-30).

Нехай же сьогоднішнє свято піднесе нас до роздумів про Бога, про нас самих, а головне, про наше неминуче «Нині відпускаєш!..» Щоб воно було для нас радісною зустріччю з Христом, до якого лине наша душа, а віра і надія на Нього перенесуть нас через хвилі нашого життя земського до тихої і вічної пристані Царства Небесного!

о. Михайло Чижович, редемпторист