Сиропусна неділя

---

Мт. 6, 14-21.

Отець твій, що бачить у тайні, воздасть тобі

Проминули чотири тижні приготування і ось сьогодні ми вже безпосередньо наблизилися до Великого Посту – благословенного часу духовних подвигів і Божого благословення. У Євангелії цієї неділі, званої сиропусною, Ісус Христос подає нам останні настанови для доброго звершення цієї сорокаденної духовної подорожі до величного празника Воскресіння Христового.

Великий Піст провадить нас до Пасхи Христової, а Пасха, це відновлення спільноти людини з Богом смертю і воскресінням Божого Сина, яку зруйнував первородний гріх. Своїми стражданнями і смертю Ісус Христос зруйнував гріх – бар’єру між людиною і Богом, а своїм воскресінням відчинив нам двері до Царства Небесного. Тому основною метою посту є наново з’єднатися у любові з Христом, щоб разом з Ним воскреснути до життя вічного. Про це Ісус сказав так: „Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене. Хто бачить мене, той бачить Отця” (Ів. 13, 6, 9).

Церква навчає нас, що справжній піст християнина має три ознаки: молитва, піст і милостиня. Саме про ці три речі говорить Ісус у сьогоднішньому Євангелії.

Якщо метою посту є духовно обновитися, воскреснути з Христом - відновити мої стосунки, спільноту віри і любові з Ісусом, то для цього потрібно виконати три завдання: прощення через покаяння, щира молитва і діла любові.

Щире покаяння, прощення гріхів наново зближає нас до Бога і ближніх, а тим самим відновлює взаємну любов. А цю любов приносить нам молитва, наповнена духом віри і покори.

Говорячи про чистоту голови і обличчя, Ісус має на увазі чистоту наших думок, бажань і поглядів. Бо наша молитва, це наші думки, бажання, слова, звернені до Господа Бога. Тільки щира і покірна душа може розмовляти з Богом, а гордих і самовпевнених Бог не чує. „Бог гордим противиться, а покірним дає благодать” (1 Пт. 5, 5). І цю другу умову доброго посту Ісус завершує словами: „І Отець твій, що бачить у тайні, воздасть тобі” (Мт. 6, 18). Саме щиру молитву покірної душі Бог обдаровує своєю любов’ю.

Цією другою ознакою доброго посту Ісус Христос пригадує нам, що для спасіння не обов’язково чинити якісь надзвичайні духовні подвиги, бо Бог дивиться передусім на те, з яким духом ми їх виконуємо. Бо іноді маленький побожний вчинок має велику вартість в Божих очах.

Третє завдання і умову доброго посту Ісус називає збиранням скарбів. Тими скарбами є наші діла любові і милосердя. Душа, наповнена Божою любов’ю на молитві, не затримує її у собі, а дарує її ближнім, ділиться нею ділами милосердя голодним, спраглим, нагим, подорожнім, хворим і ув’язненим, самотнім людям. А ці вчинки любові є найкращим свідченням нашої любові до Бога, вони є ключем, яким ми відчиняємо собі двері до неба, до вічної Божої любові – цього найбільшого скарбу для нашої душі.

У сьогоднішній науці Христос пригадує нам, що успіх посту має свою основу у нашій душі: це щирість і покора у всіх духовних вправах, пригадування собі, що все є даром Бога, а не лише моя заслуга. Бог освячує нас мірою нашої довіри Божій волі.

Кожен побожний християнин, який бажає добре провести час посту, виношує у своєму серці різні духовні плани, постанови, щоб з їх допомогою отримати Божу ласку і перепросити Бога за свої гріхи.

Які корисні постанови ми можемо зробити для себе на час посту.

1. Старатися добре виконувати свої обов’язки на роботі і вдома, працювати сумлінно і чесно.

2. Не тратити даремно час на пусті новини чи фільми, а посвятити його на молитву, для читання релігійних книжок, духовних наук. Новини не зроблять кращим нашого життя, а молитва допоможе успішно вирішувати життєві проблеми.

3. Знаходити більше часу для сім’ї, уваги для дітей, щоб частіше спілкуватися з дружиною, чоловіком, батькам зі своїми дітьми.

4. Школярі, студенти нехай менше тратять час на пусті розмови, різні ігри, а присвятять його для кращого вивчення потрібних предметів, доброго приготування до іспитів чи написання чергового розділу дипломної праці. І це добро принесе багато користі нам і буде миле Богові.

5. Корисним буде умертвляти зайву і пусту цікавість, втручання у справи і життя інших людей, чи навіть своїх дітей. Коли батьки довіряють молитвою життя своїх дітей Богові, а в житті хочуть знати і контролювати найменші подробиці їхнього життя, то цим руйнують свою довіру Богові. Бажаючи знати кожен крок, подію у житті своїх дітей, вони хочуть контролювати самого Бога. Зайвою цікавістю батьки не зближають, а радше відштовхують дітей від себе.

У сирітському притулку був гарний образ, що зображував Благословляючого Христа. Одного разу вчителька після короткого пояснення запитала дівчинку: „Скажи мені, а чому Спаситель має простягнуті руки?” Вчителька сподівалася, що дівчинка відповість: „Він бажає благословити”. Але вона дала таку відповідь: „Бо Він бажає мені щось дати”. Очевидно, так дівчинка збагнула таємницю простягнутих рук Христових. Тож коли бачимо Христа, Який благословляє, Він, простягаючи свої руки, не тільки промовляє: „Прийдіть!”, але також: „Візьміть!” А що ж він хоче нам дати? Насамперед, спасіння, а відтак - все те, що потрібне для побожного життя...

Отож, щоб наш піст був успішний, не шукаймо надзвичайних молитов, чи покут, а радше шукаймо Бога у добрій щоденній молитві, а Господь сам буде освячувати нас і зближати до себе. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист