Неділя 1-ша Великого посту

---

Ів. 1, 43-51.

Ми знайшли … Ісуса, сина Йосифа, з Назарету

Отці Церкви називають Великий Піст духовною прощею до Пасхи Христової. Коли хтось вирушає у далеку подорож, у похід, на екскурсію чи прощу до чудотворного місця, то під час дороги зупиняється, щоб хвилю відпочити, впевнитися у правильності шляху, набратися сили і могти впевнено йти далі.

Кожну неділю Великого Посту можна назвати духовною зупинкою, яка має допомогти нам духовно зміцнитися у цій великопісній мандрівці і боротьбі, впевнитися у правильності життєвого і духовного шляху, це черговий крок зблизитися до Ісуса.

Перший такий крок, це пізнання Ісуса, про який розповідає нам сьогоднішнє Євангеліє. Щоб наново з’єднатися з Ісусом, духовно воскреснути з Ним, потрібно зустріти і пізнати Його у своєму житті. Таким чином треба дати відповідь на питання: ким для мене є Ісус, що знаю про Нього і наскільки знаю Його особисто. А за ним повинно іти наступне запитання: А що я роблю, щоб краще пізнати Його, бути разом з Ним у житті і таким чином могти впевнено отримувати потрібну мені допомогу від Нього.

Якщо метою посту є духовно очиститися і воскреснути до нового життя у Божій любові, то завданням посту є допомогти нам у цьому, щоб краще пізнати Ісуса, як мого Бога, мого Спасителя, як подібно сказав Натанаїл про Ісуса: „Учителю, ти - Син Божий, ти - цар Ізраїлів” (Ів.1, 49). Чи можу я сьогодні сказати, що Ісус справді є мій Бог, мій Спаситель, котрий задля мене прийшов на землю і став людиною, задля мене страждав, щоб показати мені свою любов, прокласти дорогу до неба.

Про важливість тої речі засвідчив ще цар Давид словами псалма: „Спробуйте і подивіться, який добрий Господь, блаженний, хто до Нього прибігає” (Пс. 33, 9). А апостол Іван потверджує це у своєму посланні, кажучи: „Ми пізнали і увірували в ту любов, яку Бог до нас має” (1 Ів. 4, 15). Пізнавши Ісуса, апостоли пізнали і відчули у Ньому любов Бога до себе, відчули себе готовими піти за Ним і проповідувати його науку, а навіть віддати за Нього своє життя.

Потвердженням важливості пізнання Ісуса для пробудження духа покаяння є слова молитви святого Єфрема, у якій він звертається до Бога такими словами: „Господи і Владико життя мого! Духа лінивства, недбайливості, властолюб’я і пустомовства віджени від мене”. Він бачить Бога, як когось близького і дорогого для себе, тому молитвою покаяння хоче очиститися з гріхів і відновити свою близькість з Богом, зв’язок любові з Ним.

Стриманість від певних страв і забав, сповідь і Причастя у Великому Пості, це не просто дотримання церковних звичаїв, данина традиції. Це могутній середник, який має допомогти нам найперше краще пізнати Ісуса за допомогою його науки, щоб могти краще пізнати себе: Божі дари і недоліки, які обмежують доступ Божої любові до мене.

Саме пізнання провадить християнина до очищення душі: розуму, волі, думок, бажань і почуттів, до духовного оновлення через покаяння. Рівень пізнання Ісуса стає мірою мого покаяння.

Цей принцип ми виразно бачимо у сьогоднішньому Євангелії: Андрій зустрівся з Ісусом, а потім привів до Нього свого брата Симона; далі Филип зустрівся з Ісусом, а потім привів до Нього Натанаїла. Як бачимо Ісус перший виходить на зустріч людині, дає пізнати себе, а це пробуджує зацікавлення Ним у людини і спонукає іти за Ним.

Щоб християнин міг покаятися за свої гріхи і очиститися з них у сповіді, повинен спочатку пізнати їх, те що віддаляє мене від Бога. Чим краще я пізнаю Ісуса у своєму житті, тим глибшим буде моє покаяння, повнішим очищення моєї душі і зміна життя, зближення до Бога, як бачимо це на прикладі Натанаїла.

На одній гостині гостеві впала іскра вогню на нову одежу, бо він сидів близько печі. Це зауважив його сусід, він звернувся до нього і промовив: „Маю тобі щось сказати”. Але той жорстоко відповів: „Якщо щось неприємне, то краще не говори, скажеш іншим разом”. Одежа тліла, але сусід сидів спокійно і не говорив нічого. Після обіду приятель показав йому діру на костюмі, випалену вогнем, і промовив: „Я хотів сказати тобі, що іскра впала на твою одежу, але тепер вже запізно”. А той гнівно промовив: „Чому ти відразу не сказав мені про це?” „Я говорив тобі, але ти не хотів слухати!"

Пізнати Ісуса, це пізнати також у собі його образ, ікону Бога, свою справжню гідність дитини Божої, пізнати те, що зближає і єднає мене з Ним, чинить подібним до Нього. Адже це є основне завдання посту. Бо яка користь з посту для християнина, якщо він не зближає мене до Бога, не єднає тісніше у вірі і любові з Ним.

Кожна неділя посту старається допомогти нам краще пізнати стан мого духовного життя, тобто стан Божого образу у мені, дає нам певні поради, показує, як очистити, відновити його, тобто осягнути нове пізнання Бога, збудувати нові духовні відносини з Ним з допомогою Євангелія, молитви, покаяння  і сповіді.

Тож відізвімося на заклик Христа хоч у цьому спасенному часі Святого Великого Посту, бо тут, у храмі Божому, Він призначає зустріч з нами, тут діє Його благодатна ласка, скріпляється наш дух і світлішою стає наша життєва дорога.

о. Михайло Чижович, редемпторист