Велике у Нього відкуплення ... Пс.129
Найпопулярніше
Неділя 3-тя Великого посту
Мк. 8, 34 – 9,1.
хай візьме на себе хрест свій та йде слідом за мною
Триває наша великопосна духовна проща до Пасхи Христової, праця над очищенням душі, духовною обновою себе. Ми стараємося відновити, зміцнити свої духовні стосунки з Богом: міцної віри, надії, довіри і любові. Як допомогу у цьому Церква подає нам святий Хрест.
Один побожний батько лежав на смертній постелі. Біля нього стояв його син-одинак. Батько сказав йому свої останні напутні слова, а опісля вийняв з-під подушки малу, запечатану скриньку й мовив: „Заховай надійно її, а відкрити можеш лишень тоді, коли на тебе спаде якесь велике нещастя, бо там знайдеш поміч”. Добрий син був послушний волі свого отця й переховував надійно скриньку як найціннішу пам’ятку.
Через багато років сталося в нього велике нещастя, і тоді пригадав собі син батьківський подарунок. Та коли відкрив і заглянув у середину, то побачив дві дерев’яні палички, а під ними лежав лист, написаний рукою покійного батька: „Якщо ти поставиш свою волю поперек волі Бога, тоді будеш мати хрест, який тяжко нестимеш, якщо ж твоя воля буде рівнобіжною з волею Бога, то не будеш мати хреста”.
З історії знаємо, що хрест мав колись негативне сприйняття, він був символом покарання і муки. А від часів Ісуса Христа хрест став знаком спасіння, з’єднання людини з Богом.
Питання хреста викликає найбільше дискусій і суперечок у людей, безліч запитань чому: чому так є? чому це сталося зі мною? Причина цих запитань, невдоволень одна: трудність у поєднанні своєї волі з Божою волею. Найтісніше можна з’єднати дві однакові речі: дві рівних дощечки чи фігури однакової форми. Подібно між Богом і людиною створюється міцна єдність, коли людина навчиться у всьому поєднувати свою волю з волею Бога. Бо істотою спасіння є нерозривна єдність людини з Богом завдяки любові.
Перетинання волі людини і Бога може бути подвійне. Якщо воля людини іде всупереч Божій волі, то це викликає хрест – терпіння. І для цього не потрібно багато, достатньо якогось іншого Божого рішення щодо мене чи способу вирішення справи, відповіді на молитву, і вже в серці людини появляється незадоволення, нарікання, гнів - виникає хрест. Коли ж людина переплітає, поєднує свої дороги з дорогами Божих заповідей, тоді це стає благословенням для неї.
Щоб запевнити нам спасіння, відновити нашу єдність з Богом, зруйновану через гріх, наблизити нас до себе, Божий Син наблизився до нас. Він спочатку став людиною, а вкінці прийняв муки і смерть на хресті, щоб ми отримали прощення гріхів, можливість знову жити в любові з Богом, бо любов приносить щастя. Гріх віддаляє нас від Бога, а любов зближає до Нього. Своїми стражданнями Ісус тісно поєднав своє життя з нами і відкрив нам знову дорогу до Отця. Якщо я хочу Божого благословення і опіки у житті, як часто стараюся поєднувати своє життя, справи з Ісусом у молитві і Святих Тайнах.
Закінчилось життя одного чоловіка, він помер і став перед Господом. Господь радісно його прийняв і показав йому все його життя, яке було подібне на довготривалу мандрівку. У цій мандрівці поряд зі слідами того чоловіка було видно ще чиїсь сліди. Той чоловік зрозумів, що це Господь ішов із ним через усе його життя. Але в деяких місцях ці сліди зникали, це відбувалося саме тоді, коли цей чоловік переживав важкі дні у житті. Тоді він здивовано запитав: „Господи, а чому у трудні хвилини Ти залишав мене одного?” Господь Відповів: „Ні, Я ніколи не залишав тебе. Просто у ці скрутні для тебе хвилини Я ніс тебе на Своїх руках”.
У кожному пості найважливішим є його духовний вимір. Завданням кожного посту є допомогти нам відновити, зміцнити свою єдність з Богом. Свято, пов’язане з конкретним постом, свідчить про якийсь особливий крок Бога до людини. А найбільшим кроком Бога до людини є хрест. Тому Церква старається допомогти нам відновити зв’язок з Богом з допомогою Хреста Господнього, подаючи нам приклад жертовної любові Ісуса. Божий Син з любові пожертвував себе на хресті, дарував себе нам вповні, щоб наново з’єднати нас з собою для життя вічного, виконавши цим слова своєї науки: „Ніхто більшої любові немає над ту, коли свою душу поклав би за друзів своїх ” (Ів. 15:13).
Піст, це час духовної обнови, можливість поєднати разом дві дороги: свою і Ісуса. Символом цього єднання є хрест. Нести хрест разом з Ісусом, означає відчувати потребу близької особи, надійної допомоги. Хрест свідчить про близькість Бога до людини і є запрошенням бути близько Нього, жити разом з Ним, вчинити своє життя даром для Бога, щоб Він міг зробити його щасливим.
Роздуми про хрест ставлять перед кожним з нас запитання: а якого Бога я люблю? Чи люблю тільки тоді, коли отримую допомогу, мир у житті, чи не перестаю любити Його і у важкі хвилини життя? Якщо я боюся у житті трудностей, терпінь, чи таким чином не втікаю я від Ісуса, не розминаюся з Ним, з Тим, від котрого очікую благословення у житті? Чи не означає це, що я не хочу мати нічого спільного з Богом.
Центральною постаттю у таємниці Хреста є особа Ісуса Христа. Його розпростерті руки, це знак відкритості, готовності прийняти всіх, хто потребує потіхи і підтримки. Це запрошення разом з Ним шукати і будувати щастя у житті. Хрест Господній пригадує нам, що Ісус зробив все для нашого щастя і спасіння, а від нас потрібно лише одне: дозволити Ісусові увійти у моє життя дорогою заповідей, а терпеливістю і покорою проявити готовність разом з Ним переживати все у житті і спільно будувати щасливу долю. Амінь.
о. Михайло Чижович, редемпторист
