Благовіщення Пресвятої Богородиці

---

Лк. 1, 24-38.

Радуйся, Благодатна, Господь з тобою

 

Триває час Великого Посту – покути і покаяння, духовної обнови християн постом і молитвою. Піст позначений певною сумною атмосферою, коли ми роздумуємо над упадком Адами і Єви, власними гріхами, над злом у світі, яке часто є наслідком людських гріхів. Перегляд свого духовного життя, стану душі ми робимо у світлі найбільшої події року – Пасхи Христової. Ми пригадуємо собі, як гріх позбавив людство щастя в раю, як Божий Син своїми стражданнями і смертю відкупив нас з неволі гріха і смерті.

Кожного року у часі посту ми святкуємо радісне свято Благовіщення Пресвятої Богородиці. Хоча піст і Благовіщення різні за своїм характером: піст наповнений покаянням, а Благовіщення радістю, однак ці дві події є близькі до себе за своїм духом. Адже вони тісно пов’язані з Божою таємницею спасіння. Піст приготовляє нас до найважливішого Божого кроку у ділі спасіння: страждань, смерті і воскресіння Ісуса Христа, які відкрили нам дорогу до неба. Благовіщення Богородиці розпочало безпосереднє здійснення Божого плану спасіння людини. В цей день Божий Сина силою Святого Духа зачався в лоні Пречистої Діви Марії, а невдовзі народився як людина.

Подія Благовіщення показує нам черговий крок Бога до людини. Хоч людина через гріх віддалилася від Бога, відкинула Його від себе, та Господь перший робить крок до людини, починає виправляє її гріх. А тоді запрошує людину до співпраці, участі у цій таємниці любові. Благовіщення Марії ще раз пригадує нам про готовність Бога зажди допомагати нам у житі. У ньому ми бачимо три важливі для нас речі:

- За посередництвом ангела Гавриїла Господь приносить Марії радісну вістку про прихід Месії. А це означає, що Бог перший пропонує нам допомогу, старається допомогти у різних ситуаціях, як пише євангелист Лука: „Ангел Гавриїл був посланий Богом у місто в Галилеї, якому ім’я Назарет, до діви, зарученої чоловікові, на ім’я Йосиф з Давидового дому” (Лк. 1, 27).

- Перше, ніж подати нам умови допомоги і обов’яжи, Господь запевнює свою присутність з нами і опіку, щоб пробуди в нас довіру до себе словами: „Радуйся, благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між жінками” (Лк.1:28). Цим Він показує свою близькість до нас, що сприймає нас як приятелів, а не рабів, як говорив Ісус: „Я вас більше не називатиму слугами: слуга бо не відає, що його пан робить. Я вас зву друзями, бо я об'явив вам усе, що чув від Отця мого” (Ів.15:15). І це ставить перед нами важливе запитання: „Якщо я хочу допомоги від Бога, що роблю, щоб бути близько Нього? Чи стараюся не тільки не мати гріхів, а переживати взаємні стосунки, як близьких осіб?”

- Пропонуючи свою допомогу, Бог очікує згоди волі людини. Він нічого не робить за нас, чи без нас, не чинить жодного насилля над нами, а хоче взаємної співпраці, як знаку любові і довіри за прикладом Марії. Марія вповні згодилася з Божою волею, через що стала Матір’ю Божого Сина і отримала можливість випрошувати у Бога різні ласки для людей. Розуміння Божої волі і успіх такої співпраці Господь запевнює дією Святого Духа, як це сказав Марії: „Дух Святий зійде на тебе, й сила Всевишнього отінить тебе” (Лук.1:35).

Це було у часи Радянського Союзу. Хлопчик Андрійко жив у звичайній сім’ї. Одного разу він, йдучи біля церкви, почув, як в ній молилися: „Богородице Діво, радуйся, благодатна Маріє...” Ці слова так звеселили його серце, так запали в його душу, що він почав їх повторювати. Хлопчик розповів про це мамі, але вона сказала: „Не треба, перестань їх говорити”. Але коли він виріс і пішов вчитися, в руки йому потрапила Біблія. Він прочитав у ній слова Архангела Гавриїла до Пресвятої Богородиці: „Радуйся, Благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між жінками”. Він почав щодень відмовляти „Богородице Діво”. І ця молитва все більше і більше утверджувала його в християнській вірі. Після закінчення навчання він вступив до семінарії і став священиком. Через багато років повернувся додому. В дворі побачив сестру, що бавилась зі своїми дітьми. Радісно привітався: „Слава Ісусу Христу”, але у відповідь почув: „Чого приїхав? Навіщо нас ганьбити? Був людина, як людина, а тепер став попом”. Гірко стало Андрієві від цих слів, повернувся і сумним поїхав на свою парафію. Але, коли вдруге відвідав свою сестру, в її квартирі вже не було ні радощів, ні веселощів: дифтерія душила обох її дітей. Сестра зі сльозами стояла перед їх ліжечком.

„Сестро, не сумуй, - сказав Андрій, - поговори зі мною. Ці слова колись врятували мою душу, вони врятують і твоїх дітей”. Вони почали разом молитись „Богородице Діво, радуйся, благодатна Маріє! Господь з тобою…” Хвороба відступила. Сестра стала християнкою, прийняла хрещення і її разом з сім’єю часто можна було бачити у парафіяльній Церкві.

Із роздумів над подією Благовіщення Пресвятої Богородиці, цим Божим способом запрошення Марії стати Матір’ю Божого Сина, виразно бачимо, що тільки співпраця людини з Богом зажди запевнює успіх і приносить найкращі плоди.

Тож святкуючи сьогодні свято Благовіщення Пречистої Діви Марії, піднесімо до Неї свої серця і молитви з великою довірою. Звернімося до Неї, благаючи, щоб Вона випросила в Господа Бога ласк і благословення для нас і нашого побожного народу. Ідімо зажди до Матері Божої і покладаймо свої надії, що Вона нам допоможе перенести всі труднощі і клопоти щоденного життя. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист