Безмежна радість мусила наповнити серця побожних Христових учениць, жінок-мироносиць, коли вони, прийшовши до гробу помазувати мертве тіло дорогого Учителя, почули від ангела питання: "Ви шукаєте Ісуса розп'ятого? Його тут нема. Він воскрес!" (Мр. 16, 6).
Наша Церква підкреслює цю радість з нагоди Христового воскресіння, співаючи на всіх богослужбах на початку та на кінці цілого великодного періоду, від Пасхи до Вознесіння: "Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував".
Своєю фізичною смертю Христос воскресив деяких мертвеців, що у хвилині Його смерті вийшли з гробів, "увійшли до святого міста і з’явилися багатьом" (Мт. 27, 53). Проте їх було не багато. Загал людей мусить чекати на своє тілесне воскресіння аж до кінця світу. Зате Христос дав нагоду і силу всім людям духовно воскресати до нового, надприродного і Божого життя Божих дітей, бо Він відпокутував гріхи цілого світу, за що Бог Отець тепер дає це прецінне життя ласки всім людям, які бажають його.
"Слуга Мій виправдає багатьох. Він понесе на Собі їхні беззаконня... Він видав Себе на смерть... Він узяв на Себе гріхи багатьох і за грішників заступився" (Ісая 53, 11-12). Невинний Божий Син Ісус Своїми стражданнями виєднав людям Боже життя, бо вони Його брати і сестри, бо Він теж син Адама.
Як Христос вийшов з гробу тілесно, так всі люди повинні духовно виходити з гробу гріха, недбалості, байдужності і ставати за допомогою християнських чеснот правдивими Божими дітьми, подібними до Ісуса, Який є взірцем духовного воскресіння для всіх: "Як Христос воскрес на славу Отця, так і ми повинні жити новим життям" (Рим. 6, 4).
Якщо хтось відмовиться духовно воскреснути, то Христове воскресіння залишиться безкорисним для нього. Наша Церква заохочує людей духовно воскресати. Це духовне воскресіння чинить їх новими сотворіннями, бо зо звичайних сотворінь перетворює їх в улюблених Божих синів і дочок. Божа ж дитина це нове сотворіння у світі, що не ганяється тільки за розкошами, славою і багатствами.
"Христе, Ти Своїм воскресінням виявив новий світ, бо не розламав печаті гробу, як і не знищив дівицтва Діви Своїм народженням із неї. Ось тому почитаємо Твої Страсті, прославляємо Твій похорон, вірою поклоняємося Твоєму воскресінню і подячну пісню співаємо в честь Твого гробу, кажучи: "Радуйся, життєдайний гробе, бо Христос воскрес із тебе й обновив увесь світ. Радуйся, бо відвалений від тебе камінь знищив брами і замки аду. Радуйся, бо з тебе засяло сонце на ввесь світ. Радуйся, бо пекло задрижало, як Христа зложено в тобі. Радуйся, бо ад був примушений віддати живими тих, яких колись прийняв до себе як мертвих. Радуйся, скарбе, що скриває в собі божественний жемчуг. Радуйся, життєдайний гробе, бо Христос воскрес із нього" (Акафист Воскресіння, ікос 8).
Багато людей щороку радісно святкує день Христового воскресіння, не здаючи собі справи з цього, що вони духовно не воскреснули з Христом, тому нема чим так сильно радіти. Тільки ті люди мають повне право тішитися Христовим воскресінням, що за Його прикладом духовно воскреснули і стали правдивими братами і сестрами воскреслого Спасителя, і тому проживають і працюють в дусі воскреслого Спасителя.
Як же людина може знати, чи вона дійсно духовно воскреснула і проживає духом Христового воскресіння? Людина може знати, чи вона дійсно воскреснула до нового Божого життя, якщо її духовне воскресіння буде подібне до Христового воскресіння.
Відвалений камінь
Коли Христос помер і учні поклали Його тіло до нового гробу, то Спасителеві вороги, боялись, щоб учні не вик¬рали тіла і не розголосили у світі, що їх розп’ятий Учитель воскрес із мертвих, пішли до Пилата, який засудив Божого Сина на смерть, і промовили до нього: "Пане, ми пригадали собі, що цей обманець (Христос) ще за свого життя сказав: «Я воскресну по трьох днях!» Отож звели, щоб гріб був добре забезпечений, щоб часом його учні не прийшли і не вкрали його і не сказали людям: «Він воскрес із мертвих!» - бо тоді останній обман буде гірший, аніж перший" (Мт. 27, 63-64).
Пилат погодився, і вороги запечатали гріб. Якщо б хтось був поважився порушити запечатаний урядом гріб, то він був би строго покараний. Гріб запечатували своєрідними полотняними стрічками хрестоподібно і на кінцях клали печатки. Юдейська старшина не задовольнилася тим, що поставила біля гробу свою сторожу, яку мала при святині. Вона вимогла від Пилата декількох римських воїнів, щоб ціла справа мала урядову закраску і, на випадок порушення гробу Христовими учнями, стала справою римлян, за що Пилат би строго покарав зухвальців.
Гріб був завалений великим каменем, який будь-хто не міг відвалити. Ось тому жінки мироносиці, йдучи до гробу, журилися: "Хто відкотить нам камінь від входу до гробу?" (Мр. 16, 3).
Як же прийшли до гробу, то зауважили, що гріб був уже відчинений. Ангел з неба відвалив камінь, щоб жінки побачили, що Христос уже воскрес (Мт. 28, 2).
Хто хоче духовно воскреснути, щоб жити Христовим життям, той мусить так само повідкочувати моральне каміння гріхів, недбалості, пристрастей і недосконалостей зо свого християнського сумління. Він мусить уникати лихих нагод, які стали для нього причиною упадків, і помиритися з ворогами, бо у християнстві не може бути ворогів. Хто не хоче цього вчинити, той далі мучиться, привалений тяжким каменем гріха, який не дозволяє йому вийти з гробу і жити воскреслим життям Спасителя та стати улюбленим сином або дочкою Небесного Отця, в яких Він знаходить Своє уподобання.
о. Михайло Щудло, ЧНІ
«Голос Спасителя», квітень 1968 р.