Велике у Нього відкуплення ... Пс.129
Найпопулярніше
Неділя перед Воздвиженням Чесного Хреста (Ів. 3, 13-17)
Святкуючи сьогодні Неділю перед Воздвиженням Чесного Хреста, ще раз усвідомлюємо, що хрест і воскресіння нероздільні. Так само є і в житті, де смуток переплетений з радістю.
Євангелист Іван пригадує нам про старозавітню подію в пустині, де Мойсей з Божого повеління зробив мідяного змія і повісив його на стовпі. Народ, дивлячись на нього, зцілювався від укусу зміїного (Чис. 21, 4-9). Але цього було замало, недостатньо було старозавітніх жертв. Потрібно було жертви Божого Сина, треба було великодньому світлу осіяти хрест. Це не лише перемога добра над злом, через це нам відкривається дорога до Царства Небесного, до вічної радості. Очевидно, ми є немічні й слабі люди, але багато, однак, залежить від нас самих. Найперше, чи ми це запрошення приймаємо. Якщо хтось каже або своїми вчинками доводить, що не хоче бути спасенний, тоді важко з такою людиною.
Ісус Христос прийшов нас не засудити, а спасти, бо як говорить далі наше сьогоднішнє Євангеліє: «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, але жив життям вічним» (Ів. 3, 16). Боже, світ є гарний, це діло твоїх рук і плід великої твоєї любові. Але проблема є в людині, яка відвернулася від Тебе через гріх Адама і Єви, вона і сьогодні часто відвертається від Тебе через власні гріхи. Тому, Боже, дякуємо Тобі, що Ти не відвертаєшся від нас, від мене конкретно!
Бог християн є Богом любові, другом життя, а не смерті, бо у своєму Сині уподібнився до нас. Бог завжди шукає людину, Він на нас чекає, хоче нам товаришувати в дорозі до вічності. Але Він це робить лише за однієї умови, якщо ми Йому це дозволимо. Багато людей бояться Бога, але чи тут є логіка? Напевно, така людина ще не знає Бога, тому і має страх. З іншого боку, наша молитва може бути таким пригадуванням Богові, що Він ще для нас не зробив. Ми тоді не чуємо, що Він очікує від нас. Проблема може бути в тому, що нам часто дорога з Богом невигідна. Людина різними способами хоче обминути хрест, Голготу, терпіння, незручності, а тоді розминається і з Воскресінням. Роздумаймо глибше над подією великоднього ранку. Після розп’яття Ісуса Христа апостоли занепали духом, можливо і нарікали на свою долю. Тоді настав час дії для жінок. Вони рано-вранці пішли до гробу. Жінку, яка дуже сильно когось любить, нічого не злякає, не зупинить. Воскреслого першою побачила Марія Магдалина. Жінка випередила чоловіка, як серце випереджує розум, хоч і одне, і друге потрібне: серце, щоб служити і любити, а розум, щоб пізнавати і переконувати. Чому саме жінки стали першими свідками Воскресіння? Бо вони були під хрестом, пережили дуже особисто подію Страсної П’ятниці. Тоді вони несуть цю радісну вістку про Воскресіння до апостолів, але ті сумніваються і перевіряють. Бачимо, що Бога швидше знаходять ті, які хочуть Йому служити, а не розумово досліджувати.
Оскільки ми недавно святкували Різдво Богородиці, то хочемо в особливий спосіб подякувати Марії за її материнство, за дар Сина, за те, що погодилася віддати Його на хресну дорогу. Вона за всім слідкувала, зберігаючи це в своєму серці. Вона, десь, до цього готувалася, але цих аргументів було замало. Її серце розривалося з болю, але така була воля неба. Це непросто бачити смерть дитини у розквіті сил. Він помирав брутально, як злочинець, хоч був цілком невинний. Він помирав від втрати крові. Вона готова була зробити все, щоб бути на місці дитини. Напевно, її болить, коли люди надалі прибивають Ісуса гріхами до хреста. Розп’ятий Ісус не мав сили щось промовити до матері, лише віддав її в опіку Івану. А відразу після Воскресіння наповнив її радістю та присутністю. Так після смутку завжди приходить радість, хрест невід’ємний від Воскресіння, про що переконуємося цієї неділі.
о. Володимир Груца, ЧНІ
