Хрещення Господнє

---

Богоявлення - це одне з найбільших свят Христової Церкви. Відзначається воно після Різдва Спасителя і дуже поєднане з ним. Тому можна слушно твердити, що Богоявлення це тільки розвій і прославлення Христового Різдва. У дні народження Спаситель прийшов на світ. У дні Богоявлення об'явився світові як Божий Син, друга Особа Пресвятої Тройці, Спаситель і Учитель людства та Цар відкуплених душ.

Церковні богослужби та різні народні обряди східної Церкви сильно лучать Різдво з Богоявленням, бо колись Різдво та Богоявлення святкувалися разом, поки в IV столітті їх не розділили.

Сталося це під впливом єретиків-аріян і македонян. Аріяни заперечували божество Христа, а македоняни — божество Святого Духа. Тому Церква відокремила ці празники. Різдво Спасителя перенесено на 25 грудня (7 січня), а Богоявлення залишилося 6 січня (19 січня), як було від початку.

Різдво відзначає народження Божого Сина у Вифлеємській печері та прихід на світ обіцяного Месії, який мав відкупити людство від гріху, примирити людей з Богом і повернути втрачені Адамом ласки. "Хто у Христі, - каже св. Павло, - той нове сотворіння. Стародавнє проминуло, сталося все нове. Усе ж від Бога, що через Ісуса Христа примирив нас із Собою, бо Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважаючи на їхні провини" (2 Кор. 5, 17-19).

Хто приймає Христа і застосовує Його навчання у своєму щоденному житті, той стає учасником Його відкуплення та відзискує всі права, якими втішалося людство перед упадком наших прародичів у первородний гріх. "Він (Христос) посередник Нового Завіту, щоб через смерть… покликані прийняли обітницю вічного спадкоємства" (Євр. 9, 15).

Богоявлення підкреслює божество Спасителя і таїнство Пресвятої Тройці. Отак ці дві підставові догми християнської віри були краще представлені та наголошені окремим празником Богоявлення, яке значить: "Бог явився людям". А явився Він в особі воплоченого Божого Сина і в таїнстві Пресвятої Тройці.

Цей празник зветься також "Йорданом", бо Христос прийняв хрещення в річці Йордані і при цій нагоді об'явилася Пресвята Трійця. Тому настрій цього празника наскрізь радісний і величний. Християни радіють, бо співаємо в йорданському причасному: "Божа ласка з'явилася для спасіння всім людям". Цей празник проходить під кличем радості: "Нехай ціла вселенна (ангели та люди) радіє, бо Христос з'явився над Йорданом!" (Утреня Богоявлення).

На єдність Різдва з Богоявленням вказують і однакові звичаї нашої Церкви. Обидва празники мають такі самі "свят вечори", тобто Святий Вечір і Щедрий Вечір, кутю й інші страви, подібні до різдвяних. Різдво має колядки, а Богоявлення "щедрівки". Колядки підкреслюють народження Ісуса з Божої Матері, а щедрівки радше пригадують рясні благословення, духовні та дочасні ласки, які Спаситель приніс світові. Як згадка ласк і Божих щедрот, господар дому кропить хату йорданською водою напередодні Богоявлення. Цю воду вранці священик поблагословив і освятив у церкві. Кроплячи хату та подвір’я, господар дому взиває Боже благословення для себе, своєї праці та цілого госпо­дарства.

З нагоди Богоявлення діти ходять по хатах і бажають людям щастя та здоров'я, співаючи прегарні щедрівки.

Значення Богоявлення

Церква установила свята, щоб пригадувати вірним якісь важні події з життя Спасителя, Його преблагословенної Матері Марії чи великих Божих угодників, які трудилися для Божої слави і досягнули високий ступінь християнської досконалості, сповнюючи Божий наказ, даний старозавітному Авраамові: "Ходи переді Мною і будь досконалий!" (Бут. 17, 1). Вона це робить, щоб заохотити людей наслідувати Христа чи Божу Матір і вправою в чеснотах уподібнитися до них, щоб кожен християнин міг сказати про себе слова св. Павла: "Я розп'ятий з Христом, і живу вже не я, а Христос живе в мені... Христос, що полюбив мене і видав за мене Самого Себе!" (Гал. 2, 19-20).

Що ж пригадує нам Богоявлення? Які правди віри відсвіжує в нас? Богоявлення нагадує нам ту врочисту й історичну хвилину, в якій Божий Син вступив до річки Йордану в Палестині та прийняв хрещення з рук Йоана Хрестителя. При хрещенні Ісуса сталися деякі важливі події, які висвітлює сьогоднішнє свято.

Христос Спаситель був досконалою людиною. Народився і зростав, поки не став дорослим, досягнувши за ізраїльським звичаєм 30 року життя. Христос тримався як звичайний чоловік, не виявляв нічого надзвичайного у своєму житті та поведінці з людьми. Ніхто з мешканців Назарету, в якому проживав Божий Син, навіть не здогадувався, що Христос не був тільки звичайною людиною, але ще й Богом. Хіба мешканці містечка Назарет не відмовилися прийняти Христа за Месію тому, що Він поводився як звичайний чоловік? "Звідки в Нього оце (така мудрість)?.. Хіба ж Він не тесля, син Марії?" (Мар. 6, 2-3).

Христос був завжди повний Божої мудрості, але не виявляв її відразу, бо зростав як звичайна людина. Був "Сином Чоловічим", тому поводився як звичайний чоловік, поки не настав час розпочинати месіанську місію відкуплення людського роду.

Йоан вже довший час підготовляв ізраїльський народ до прийняття Месії. Він голосив людям покуту над річкою Йорданом. Хто вірив в його слова, той сходив у воду та приймав хрещення як вияв щирої покути і рішення почати нове життя.

Дехто з фарисеїв думав, що Йоан Хреститель був обіцяним Месією. Йоан збив фальшиве повір'я народу, заявляючи відверто: "Я хрещу вас водою на покаяння, але Той, що йде за мною, є куди сильніший від мене. Я негідний носити Йому взуття. Він хреститиме вас Святим Духом і вогнем!" (Мт. 3, 11).

На тридцятому році життя Христос попрощався зі Своєю Матір'ю Марією та вибрався до Йоана Хрестителя над річку Йордан. По Божому плані Він мав прийняти хрещення, яким треба було започаткувати месіанську діяльність серед вибраного народу.

Йоан Хреститель, відчуваючи свою негідність покласти руку на Царя вселенної, відразу відмовляється хрестити Спасителя: "Я повинен хреститися від Тебе, й чи Тобі йти до мене?" (Мт. 3, 14).

Богослужіння Богоявлення в нашому обряді так змальовують покору Хрестителя: "Як свічник годен освітити світло? Як слуга покладе руку на Владику?" (І Царський Час). І далі кличе: "Як простягну руку і діткнуся голови Того, хто все держить? Хоч ти є дитиною Марії, все таки я знаю, що Ти вічний. По землі ходиш, але херувими оспівують Тебе!"

На цей покірний спротив Хрестителя Спаситель коротко відповів: "Залиши це, бо треба виповнити всю правду!" (Мт. 3, 15). Іншими словами, Спаситель промовив до Івана: "Не бійся! Охрести мене, бо така воля Мого Небесного Отця!"

Тоді Христос вступив до води. Йоан Хреститель полляв водою пресвяту Його голову і немов грішника, який кається за свої гріхи, охрестив Його. "І охрестившись, Ісус зараз вийшов з води" (Мт. 3, 17).

Христос прийняв хрещення, бо Він став жертвою за людські гріхи і беззаконня всього людства. "У Ньому маємо відкуплення через кров, прощення гріхів" (Кол. 1, 14). Христос став жертвою за людські гріхи в очах Свого Небесного Отця, тому добровільно понизився до ряду грішників, приймаючи хрещення, хоч "Він є образ невидимого Бога, первородний усякого сотворіння" (Кол. 1, 15).

Зрівнявшись позірно з грішниками, Христос почав Свою месіанську працю, яка закінчилася розп'яттям на Голгофі. "Він зруйнував стіну, яка була перегородою, тобто ворожнечу" (Еф. 2, 14). Смертю на хресті відпокутував за гріхи людей і так примирив Бога зі світом. Від Його смерті "маємо доступ... до Отця» (Еф. 2, 18).

Отож Богоявлення - це спомин Христового хрещення в річці Йорданії та започаткування Його апостольської діяльності у світі. До тридцятого року життя Христос проживав як звичайний робітник у бідному назаретському домі. Від хрещення Він стає Спасителем і Месією світу. Хрещення було публічною інтронізацією Божого Сина на Месію людства.

"Голос Спасителя, січень 1965 р.