Велике у Нього відкуплення ... Пс.129
Найпопулярніше
Усе можливе тому, хто вірує
Ісус Христос знаходився на горі Тавор разом із своїми учнями Петром, Яковом та Іваном. На цій горі Він преобразився. Він повстав перед ними як Владика неба і землі. Там Він дізнався, якою жахливою смертю помре. Ілля і Мойсей розповіли Ісусові, що його буде розіп’ято на Хресті. Сходячи з гори, Ісус з повним серцем жалю думав про муки, які Йому доведеться терпіти. По дорозі вниз Він настановляв своїх учнів, щоб нікому не розповідали про побачене Преображення, аж поки Він не воскресне з мертвих. Бо спочатку Він мусить страждати і бути погордженим.
Та спустившись до підніжжя гори, Ісус зустрів інше горе. Він побачив, що решта Його учнів сперечаються з книжниками та фарисеями. Та все через те, що ніхто не міг звільнити бідного хлопчину від німого духа. Апостоли виявилися безсилі перед цим родом злих духів.
Дорогі у Христі! У цьому Євангелії Христос вказує нам на причину входження зла у людину. Він звертається до нас своїми словами: «0, роде невірний та розпусний! — говорить Ісус Христос. - Доки буду з вами? Доки вас терпітиму?»
На світі немає ідеальних людей. Усі ми піддавалися злу. Різниця між людьми лише у тому, що одна людина несе в собі більше добра, а друга — більше зла. Та причиною того зла є ворог людини і Бога – Диявол, котрий сіє кукіль поміж зерном. Христос застерігає, що він сіє вночі, коли ніхто цього не очікує. Він засіває зло в наші душі. А сіє він тоді, коли людина спить. Це буває тоді, коли людина байдужа, коли вона у стані духовної сплячки, коли вона не чуває, коли сумління є приспане. Згадайте собі Єфремову молитву. Вона звучить так: «Господи і Владико життя мого, духа лінивства, недбайливості, владолюбства та пустомовства віджени від мене». Цю молитву ми молимося після кожного ранішнього й вечірнього богослужіння в часі Великого посту. І як ви вже здогадалися, мета цієї молитви є зберегти нас від цього підступного ворога, який бажає перешкодити нам осягнути вічне життя в небі.
На перший погляд, нам дуже важко відрізнити добро від зла. Подібно, як у тій притчі. Адже кукіль росте із пшеницею разом. У нього подібне стебло і листочки. Все майже однакове. Різниця виявляється згодом. Тільки за плодами можемо відрізнити кукіль від пшениці. Подібно і нам у житті важко розпізнати зло та добро. Не раз буває так, що наш знайомий чинить зло. Ми дивуємося. Як так, він був нормальною людиною, як він дійшов до того? Ми дивуємося, бо до кінця не знаємо душі нашого знайомого.
Ми також не знаємо до кінця й своєї душі. Ось тому Господь навчає нас, як ми повинні боротися зі своїми невидимими ворогами, а саме постом та молитвою. Вони дають Божу ласку нашим душам, а коли вони відсутні, то наші душі відкриті для зла.
Наш ворог ніколи не спить і не дрімає. Він, як лев ревучий, що в пустині тільки й чекає, кого б пожерти. Він атакує нас у стані байдужості. Ми, християни, повинні все життя своє віддати в руки Бога. Сьогоднішнє Святе Євангеліє виразно говорить нам, що диявол шукає здобичі навіть серед дітей, а не тільки серед дорослих чи старих. Він не оминає нікого.
Святий Іван Золотоустий говорить, що для диявола немає нічого страшнішого, як чоловік, який свою душу скріпляє ревною молитвою, а тіло — суворим постом. Ми повинні довіри своє життя Богові. Батько цього хлопця звертається до Ісуса: «Якщо можеш, поможи нам, змилосердившись над ним». На його слова Господь дає відповідь: «Усе можливе тому, хто вірує».
Господь знав про нашу непостійну віру. Знав, що наша стійкість у вірі захитається. Тому Він захотів й надалі залишитися серед людей. І у Божому храмі, на Божественній Літургії Господь приносить себе в Жертву як викуп за наші гріхи. Він бажає бути в серці кожної людини. Він хоче накормити наші душі й тіла Своїм найсвятішим живим Тілом і напоїти Своєю найсвятішою Кров'ю. Дорогоцінне каміння зможуть оцінити лише ті люди, які розуміються на цих каменях. Так само і ми користаймо з тих Божих дарів, які Господь нам посилає для нашого спасіння. Приймаймо Бога до нашого серця у Святій Євхаристії кожного разу, коли ми є присутні на Святій Літургії. Святий Ігнатій Богоносець запевняє нас у тому, що ліки від безсмертя існують. Цими ліками є Свята Євхаристія. Приймаючи Святе Причастя, ми забезпечуємо собі вічне життя. Про те саме казав також Ісус Христос: «Хто їсть Моє Тіло і п’є Мою Кров, той не помре, а житиме вічно».
Ось тому використовуймо цей час посту для нашого духовного збагачення. Приступаймо до святих тайн покаяння та Євхаристії. Вчимося молитви, зміцнюймо нашу віру, щоб у подальшому житті, після світлого празника Господнього Воскресіння ми могли мужньо змагатися за наше спасіння. Бо коли ще ми зможемо відновити свою віру, як не у цьому благодатному часі Великого Посту. Амінь!
о. Степан Андрусишин, редемпторист
