Триває пасхальний час. Церква святкує Пасху Христову не лише як історичну подію - повернення Ісуса від смерті до життя, Його перемогу над сатаною і гріхом. Цим сорокаденним святкуванням церква відкриває в цьому святі Пасхи Христової глибокий духовний зміст, підкреслюючи те, що воскресіння Христа, яке сталося раз на землі, триває постійно, продовжується в душах людей завдяки очищенню їх любові і стається поступово, етапами – є певним процесом.
Духовне воскресіння проявляється в тому, що людина, відкрита на Бога, бачить у земних речах не тільки збіг обставин, а дію Бога, відкриває їх духовне значення, що впливає на стан душі. Як бачимо, Ісус, почавши розмову з самарянкою з природної води, завершив її наукою про живу воду Божої ласки – любові.
Розмова Ісуса з самарянкою є чудовим прикладом християнського способу навернення наших ближніх з різних гріхів. Спаситель з великою повагою і пошаною ставиться до гідності грішної жінки. У цій розмові Ісус поступово переходить від матеріальних речей до духовних, від зовнішніх - до внутрішніх, від дочасних – до вічних.
Навернення самарянки має 2 етапи: сторона людська і духовна.
Якщо грішника важко навернути мотивами релігійними, то справу навернення потрібно починати зі сторони людської, говорити про людські, тілесні негативи гріха і позитиви поправи. За прикладом Ісуса, у розмові з жінкою самарянкою спочатку потрібно створити контакт з особою, зродити в неї довір’я до себе, взаєморозуміння, зрозуміти становище ближнього, а тоді можна говорити про певні вимоги, обов’язки, необхідні для поправи життя.
Пізніше можна говорити про мотиви релігійні, навернення до Бога, щоб відкрити для себе Божу любов. У розмові з самарянкою Ісус показав особливий приклад любові і милосердя. Бо Божа любов, як навчає апостол Павло, є лагідна, довготерпелива, і ми повинні такими бути щодо наших ближніх і їхніх проблем.
Якщо хочемо допомогти ближньому навернутися, оздоровити його з узалежнень, грішних звичок, будьмо завжди як Христос лагідні і терпеливі в любові, витривалі в молитві за навернення ближнього, виявляючи цим повну надію на Бога, який щедро обдаровує за це своїми ласками.
о. Михайло Чижович, редемпторист