Бог так полюбив світ

---

У п'ятницю після другої неділі по Зісланні Святого Духа Церква святкує ще одну урочистість – Христа Чоловіколюбця. Це свято можна назвати певним підсумком всього пасхального часу від Воскресіння до Вознесіння, а також Зіслання Святого Духа і Євхаристії. Всі ці події в особливий спосіб вказують передусім на Божу любов, підкреслюють Божу любов, як найбільший дар для людей.

 

Ісус Христос прийшов на землю, щоб об’явити нам любов Отця. І свята після Зіслання Святого Духа, а саме Всіх святих, Євхаристії, Христа Чоловіколюбця своєю назвою пригадують і вказують на ці важливі засоби освячення, як джерела Божої любові, а метою інших неділь є навчити нас пізнавати і здобувати цю Божу любов – основу щастя і спасіння. Бо Божа любов дає людині розуміння подій життя як знаків любові Бога до нас, як нагод випробування і утвердження нашої любові до Бога.

 

Один чоловік запитав священика про те, що є особливого у грішної людини у порівнянні з ангелами, що Бог прикладає стільки старань для її спасіння. Отже велич людини перед ангелами проявляється в наступному:

- Бог створив ангелів, як чистих духів для своєї слави, а людину створив на свій образ і подобу, і тим залишив частку своєї особи в ній.

- Коли ангели згрішили, Бог проявив до них справедливість і засудив їх на вічні муки, а до грішної людини проявив милосердя.

- Божий Син став людиною і страждав за людину для її спасіння.

- Людина приймає Тіло і Кров Христа, і за словами Отців Церкви, носить Бога в собі, коли ангели лише споглядають Бога.

- Отець через втілення Ісуса Христа задля спасіння людей показав цілому світові всю свою любов до кінця.

- Тому Ісус одного разу сказав: „На небі буде більша радість над одним грішником, що кається, ніж над дев’яносто дев’ятьма праведниками, що їм не треба покаяння” (Лк 15.7).

Як бачимо, Бог робить всі старання, щоб кожна людина жила з Ним у небі.

 

Про те, як ми можемо пізнати Божу любов і нею жити щодня, допоможе нам одна історія.

Одного разу поліція Індії зловила за забороненою грою двох молодих людей і посадила їх у в’язницю. Згідно закону, їх могли звільнити тільки коли за них заплатять штраф. Батьки одного були багаті і швидко заплатили належну кару. Другий натомість мав тільки одну бідну матір вдову, яка не мала чим заплатити за сина, і той був змушений залишитись у в’язниці. Під час одного побачення, син зауважив, що у мами скривавлені, покалічені руки. „Мамо, - спитав син, - чому в тебе руки в крові?” „Для того, щоб заробити гроші на твоє визволення, я ношу важке каміння на будові шосе. От там і покалічила руки”, - пояснила мама. За деякий час мама заробила гроші і визволила сина.

У день звільнення по обіді товариш прийшов до нього і каже: „Ось ми і вільні. Тож давай зіграємо знову”. Тоді бідний юнак відповів: „Тобі свобода дісталася легко і швидко. А я був викуплений дорогою ціною. Ціною важкої праці мами, ціною крові, пролитої з її скалічених рук. Завжди буду пам’ятати, якою ціною я є викуплений, тому не хочу більше завдавати своїй мамі таких терпінь через свою гріховну пристрасть”.

Отож пам’ятаймо завжди, брати і сестри, якою дорогою ціною, ціною Жертовної Крові Ісуса Христа, ми є викуплені з рабства гріха і вічного прокляття. Він заради нас пішов на неймовірні муки, тому згадуймо цю Його жертву, коли до нас підступають спокуси гріха. Цінуймо Божу любов, як найбільший скарб свого життя, наповнюймо нею свою душу, щоб вона приносила нам справжню радість і щастя в житті. 

о. Михайло Чижович, редемпторист