Відпускаються тобі гріхи твої

---

Ісус залишив нам слово Боже не лише як історичну пам'ятку своєї присутності на землі, але з практичною метою, щоб воно нас оздоровлювало, очищало, зміцнювало, освячувало, зближало до Бога, і завдяки цьому допомагало відчувати його постійну таїнственну присутність у Церкві. Читаючи це Євангеліє, його духовний зміст може стати ефективним ліком для сучасного стану України.

Бо найбільша проблема України – криза взаємної любові і єдності, почуття спільноти і родини, а всі інші матеріальні проблеми, це лише наслідки цієї духовної кризи, духовного розслаблення.

Знаємо, що тіло і душа людини тісно взаємопов’язані. Здоров’я тіла часто впливає на стан душі, а здоров’я душі впливає на здоров’я тіла. Тому душа, оздоровлена з гріхів, має силу оздоровити недуги тіла.

Крім розслаблення, паралічу тілесного, існує також параліч духовний: недбалість, зневіра, знеохота, розчарування.

Звернувшись до розслабленого словами, відпускаються тобі гріхи твої, Ісус зазначив тим, що його душа також хвора, і гріхи є причиною його тілесної недуги, а очищення їх є невідкладною умовою його тілесного оздоровлення. Ісус не може оздоровити тіла, коли душа є в гріхах. Бо ласка і гріх не можуть існувати разом. Щоб оздоровити людину з тілесної недуги, Ісус найперше оздоровляє душу з недуги гріховної силою любові, наближає людину до себе – джерела всякого оздоровлення.

Від здоров’я особистого залежить здоров’я спільноти, а добро всієї спільноти складається з добра окремих її осіб. Тому покращення матеріального стану в Україні потрібно починати з духовно-морального оздоровлення, особистого оздоровлення з духовного розслаблення кожного громадянина нашої держави. Найбільше, чого потребує сьогодні народ України, це взаємної любові, поваги і єдності, почуття власної гідності. А особисте оздоровлення повинно починатися з оздоровлення любові себе самого.

Те, що найважче людині оздоровити в собі, це самолюбство, гордість і лінивство, подолати власне я. Щоб оздоровити власну любов, потрібно впустити божу любов до своєї душі через покаяння.

Тільки Божа любов у душі дає можливість любити ближніх по-справжньому, може об’єднати людей в одну, міцну спільноту, гарантувати тривалу єдність.

Без любові ближнього не можливо правдиво любити Бога. Любов ближнього визначає рівень нашої любові до Бога. Апостол Іван Богослов так навчає: „Бога не бачив ніколи ніхто. Коли один одного любимо, то Бог в нас пробуває, а любов Його в нас удосконалилась. Як хто скаже: Я Бога люблю, та ненавидить брата свого, той неправдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, як може він Бога любити, Якого не бачить?” (1 Ів. 4, 12)

Тому розслабленого принесли до Ісуса його вірні друзі, які його дуже любили і поважали, яким дорожили. Без любові цього не вчинили б.

Часто хворі потребують помочі ближніх. І якщо існують товариші фізичні, то також існують товариші духовні. Тому друга умова оздоровлення з духовного розслаблення, це придбати духовних товаришів: свідомість, довір’я, бажання, надія.

- свідомість власного стану, свідомість власної гідності;

- довір’я Божому милосердю і Його безмежній доброті;

- бажання власного оздоровлення, навернення;

- надія на успіх, на Божу поміч.

Сьогоднішня євангельська подія ще раз доводить нам, що подолання трудностей потребує сили і зусилля, а силу дає взаємна єдність, а єдність можна осягнути завдяки Божій любові. Наповнюймо наші серця Божою любов’ю, щоб вона нас об’єднала і зміцнила в боротьбі за щасливе майбутнє Українського народу.

о. Михайло Чижович, редемпторист