Велике у Нього відкуплення ... Пс.129
Найпопулярніше
"Вони розголосили чутку про Нього"
Коли гріх входить в життя людини, він не проходить безслідно. Гріх завжди залишає в житті людини свої негативні наслідки, різні тілесні або душевні недуги, зокрема такі, як сліпота, німота, розслабленість (тобто байдужість, лінивство, недбальство). Подібно говорить про це народне прислів’я: „Біда не ходить сама, а з дітками”.
І навпаки, коли людина щиро навертається до Бога, духовно прозріває, отримує від Нього щедрі дари мудрості, світлого розуму, любові, так багато, що не може їх довго скривати, затримати для себе і радо ділиться ними з іншими, бо їх прояви бачать інші люди у словах і поведінці наверненої особи. Відчуваючи в собі силу Божої любові, така людина починає ділитися нею з ближніми.
Коли людина ділиться отриманим даром Божої любові, він ніколи не зменшується, а завжди помножується в неї, освіжує її дух, подібно до протічної води, яка завжди чиста і свіжа.
Цікавим є ставлення Спасителя до оздоровлених сліпців. Ісус Христос, оздоровивши двох сліпих, заборонив оздоровленим говорити іншим про себе, що це Він їх оздоровив. Але пізніше люди і так дізналися б про те, що це Месія з Назарету оздоровив сліпців. Спаситель зробив це з подвійною метою: по-перше, Ісус не шукав для себе людської слави через свої чуда, а слави Отця, тому не хотів, щоб ізраїльтяни сприймали його, як свого нового могутнього земного вождя і визволителя; по-друге Ісус Христос хотів, щоб прозрілі не шукали в оздоровленні слави для себе, а шукали Божої слави, розповідали іншим, як Бог своєю любов’ю оздоровив їх хворі очі, повернувши їм зір, щоб своїм оздоровленням закликали інших увірувати в Христа і полюбити Його.
Один солдат отримав на війні тяжке поранення в голову. Йому перемотали бинтом голову так, що повністю закрили очі. Коли опритомнів, він не знав, чи осліп, чи ні, але ревно молився до Бога: „Ісусе! Змилуйся наді мною, щоб я не втратив світло моїх очей. Але якщо буде твоя воля, і я втрачу світло моїх очей, то прошу тебе, щоб від цієї рани я не втратив світло мого розуму, змилуйся наді мною. Але якщо і тоді буде твоя воля, і я втрачу світло розуму, не дай, щоби я втратив світло віри”.
Слова цієї молитви свідчать про те, що промені Божої любові глибоко торкнулися його душі в дитинстві, тому він вважав сповнення Божої волі найкращим проявом любові Бога для себе. Він був твердо переконаний в тому, що все, що Бог допускає в житті людини, служить для її добра.
Якби ми зараз зустрілися з Ісусом Христом, щоб ми хотіли у Нього попросити для себе, для своєї родини?
Напевно, один би просив оздоровити батька чи матір, брата чи сестру, інший би просив допомогти позбутися шкідливих звичок чи схильностей, хтось просив би прощення гріхів, хтось просив би здоров’я для себе чи для дітей. Кожен з нас має свої особливі прохання до Господа. І сьогоднішнє Євангеліє ще раз потверджує нам правду, що Милосердний Господь чує кожне наше прохання і готовий завжди і у всьому прийти нам на допомогу, якщо ми віримо в Нього і любимо Його. Подібно як ми чули в Євангелії, Ісус в один день спочатку оздоровив двох сліпих, а потім біснуватого німого, нікому не відмовив у своїй любові.
Як бачимо з розповіді Євангелія, Ісус приймав усіх, хто звертався до нього, був щедрий у любові, і ми так само повинні ділитися Божою любов’ю з ближніми, щоб Бог ще більше наповнював нею нас.
Хай Ісус обдарує кожного з нас духовним зором віри і даром любові, щоб належно цінити Божі дари, ділитись Божою любов’ю з іншими і нею прославляти Бога за кожне отримане добро.
о. Михайло Чижович, редемпторист
