Неділя 14-та по Зісланні Святого Духа


Мт. 22, 1-14.

 

В ізраїльському народі існував давній звичай, що коли господар запрошував гостей на весілля, він сприймав їх як своїх близьких приятелів. Так само Бог сприймає нас як своїх приятелів, вільних дітей, а не рабів, наймитів, слуг, бо ми носимо в собі Його образ і подобу. Тому Ісус на Тайній Вечері сказав до апостолів: Ви мої друзі, коли робите все, що Я вам заповідаю. Я вас більше не називатиму слугами: слуга бо не відає, що його пан робить” (Ів. 15, 13-14).


У духовному житті важливу роль відіграє образ Бога і зокрема образ себе. Сприйняття Бога, ставлення до Нього залежить у великій мірі від того, як людина сприймає себе - як Божу дитину, чи як чужинця. Від сприйняття себе залежить ставлення до Бога, а тим самим до духовного життя, до молитви, Святих Тайн, дотримання заповідей, виконання християнських обов’язків. Самооцінка дуже впливає на молитву, духовне життя і життя взагалі. Занижена самооцінка родить у душі людини зневіру, знеохоту, депресію та навіть нервові хвороби. Такі особи часто говорять – я нічого не вмію, не знаю, нічого невартий, життя не має сенсу.


Та все, що Бог створив, є плодом Його любові, зокрема людина. Шукаючи Божого щастя, вміймо любити себе Божою любов’ю, любити Бога в собі через терпеливість, покору, лагідність до себе, старанність у виконанні своїх обов’язків. Це буде наша відповідь на Божі запрошення до щастя, на дари його ласк і любові.


У часі посвячення однієї каплиці серед інших учасників цієї урочистості єпископ зауважив славного астронома Віррірера. Після церемоній у розмові з астрономом єпископ хвалив його, що той зумів вознестися аж до зірок. Астроном відповів зі щирою покорою: „Ваше преосвященство, цього мені не вистачає, бо я хочу ще вище піднестися”. Присутні не зрозуміли цих слів, а він посміхнувся і пояснив: „Я ще бажаю дістатися аж до неба, а у цьому намірі покірно прошу Ваше преосвященство про молитву”.


о. Михайло Чижович, редемпторист