Воздвиження Чесного Хреста Господнього

---

Ів. 19, 6-11.

Одним із найбільш поширених християнських символів є святий хрест. Хрест має багато символічних значень: це символ спасіння християн, символ щастя, любові Бога до нас, символ перемоги над злими силами, духовна зброя, джерело духовної сили, символ охорони і захисту. Ось як говорить про це світильний Утрені свята: „Хрест – охорона всієї вселенної, хрест – окраса церкви, хрест – володарів сила, хрест – вірних опора, хрест – ангелів слава і демонів поразка”. З історії знаємо, що знаком хреста нагороджували воїнів за особливі бойові заслуги.

В історії християнства хрест відомий зокрема, як охорона від духовного і тілесного зла, він охороняв і охороняє доми, життя людей.

Мар’ян, мешканець Мостиського району, що на Львівщині, в газеті «Моя сповідь» написав таку історію з життя свого діда. У роки Першої світової війни дід воював на території Італії, в Альпах. Після однієї важкої битви в горах воїнам вдалося захопити поляну, на якій була збудована казарма. Після важких боїв солдати врешті отримали можливість трохи відпочити. Коли, після вечірньої перевірки, всі полягали спати, дід почув у сні голос: „Вставай швидше, йди на поляну, там лежить хрестик, знайди його і забери, бо по ньому ходять люди і топчуть його”. Дід пробудився, розплющив очі – нема нікого. Тільки-но дід знову заплющив очі, як той самий голос пролунав знову: „Вставай, іди, не барися, бо часу нема!” Він хутко піднявся і вийшов на широке подвір’я, залите місячним сяйвом. Дід відійшов від казарми, де спали солдати, на кілька десятків метрів і глянув униз. На освітленій місяцем землі щось заблиснуло. Схилившись нижче, він побачив річ, яка тьмяно світилася. Дід діткнувся її ногою і побачив, що це хрестик. Коли нагнувся, щоб підняти із землі той хрестик, тієї ж миті в нічній тиші пролунав оглушливий вибух.

Коли дід оглянувся, побачив, що казарма, з якої щойно вийшов, злетіла в повітря. Загинули всі, хто там був, лише він урятувався. Дід міцно затис срібний хрестик у руці й аж тоді зрозумів, що сталося.

Після закінчення війни він повернувся додому з цим хрестиком і розповідав односельцям про своє чудесне спасіння. Носив його на грудях, прив’язавши до нитки. Завжди кожної неділі ходив до церкви і дякував Богові й ангелові-хоронителю за своє спасіння.

Дід прожив довге і щасливе життя – майже 102 роки.

У житті кожної людини є подвійний хрест: хрест, який носимо на грудях і хрест щоденного життя. Приймаймо їх з вірою і несімо з любов’ю, щоб вони хоронили нас від всякого зла видимого і невидимого.

о. Михайло Чижович, редемпторист