Неділя 17-та по Зісланні Святого Духа

---

О жінко, велика твоя віра!
Мт. 15, 21-28  

Велич віри жінки хананейки полягає у її повному довір’ї до волі Ісуса, у витривалій молитві, у готовності на любі жертви, сповнити будь-які умови, щоб отримати від Христа ласку оздоровлення дочки від злого духа. Серед християн іноді чути таке твердження: „Я багато молюся до Бога, щоб позбутися своїх гріхів, за навернення грішників, але немає відчутних змін, поправи з гріхів. Напевно слабка моя віра”.

Але звернімо увагу на те, що ми часто представляємо Богові наші потреби молитвою «Отче наш» і кожного разу повторюємо в ній слова „Хай буде воля твоя”. А це означає, що успіх молитви залежить не лише від віри, а й від згоди людини з Божою волею, від довір’я Богу і Його волі.

Молитву в дусі віри можна порівняти до листка паперу.

Молитва без довір’я, це так само, якби ми написали на папері свої потреби, спосіб їх вирішення і подали Богу на затвердження, підпис. Таким чином це буде проявом певного насилля, накидання своєї волі Божій волі.

Молитися з вірою, в дусі довір’я, означає неначе подати Богові чистий листок, щоб Він написав на ньому свою відповідь, спосіб вирішення наших потреб, свій план нашого життя.

Отже молитися з вірою - це бути готовим прийняти Божий спосіб вирішення наших потреб.

В однієї матері був син, який здобув професію лікаря і став славним хірургом. Хоч у дитинстві був вихований у християнській вірі, однак пізніше втратив віру і відступив від Церкви. Його мати довгі роки безнастанно молилась за його навернення, і, здається, що все даремно. Та сталось так, що вона важко захворіла і мусіла піддаватися операції. Оперував її власний син. Під час операції він побачив, що життя його матері вже ніщо не врятує, але зауважив, що мати, будучи під наркозом, щось шепоче. Він уважно прислухався до її слів, із яких зрозумів, що вона молиться і жертвує Богові своє життя за навернення сина. З його очей покотились рясні сльози, а в його серці відбулася дивна переміна. Божа ласка діє - і він сам починає молитись, тепер благає Бога, щоб його мати хоч на хвилину прийшла до тями і він міг їй сказати, що Господь вислухав її молитву. Сталося чудо: мати розплющила свої очі, поглянула у заплакані очі сина і у повній свідомості почула його слова: „Мамо, я вірю, я вірю в Бога так, як ти мене навчала”. Легенька усмішка появилася на устах матері і тихі слова: „Хай тебе Бог благословить, мій сину. Тепер я можу спокійно вмирати в надії, що ми знову побачимось”. І так відійшла у вічність. А син із того часу став віруючим і практикуючим християнином. Але для цього потрібно було дуже багато часу, тривалої молитви доброї матері, щоб щойно при смерті її молитва принесла стократний плід.

Дуже часто ми переконуємось, що після кожної тривалої молитви, раніше чи пізніше, сповняються Христові слова: „Просіть, і дасться вам; шукайте і знайдете; стукайте, і відчинять вам” (Мт. 7,7). Витривалість у молитві — це кінцева вимога щоденного життя і запорука успіху. Вона є запорукою нашого спасіння згідно слів Христа: „Хто витримає до кінця, той спасеться” (Мт. 10,22).

Якщо молитва в дусі віри і довір’я не приносить нам швидкого вирішення наших проблем, то завжди дасть важливий плід – душевний спокій. А це буде знаком того, що Бог є з нами, чує нас, Його опіка є над нами.

о. Михайло Чижович, редемпторист