Неділя 20-та по Зісланні Святого Духа

---

Лк. 7, 11-16

Євангеліє цієї неділі розповідає нам про вдову, в якої помер єдиний син, і вона залишилась сама на цьому світі. Сьогодні у світі є багато самотніх людей, котрі залишилися самотніми з дитинства, або стали ними через смерть чоловіка чи дружини, дітей. Серед них є багато душевно самотніх які не мають близьких осіб, яким могли б довіритись, відкрити їм свою душу, свої пережиття, щоб їх вислухали і зрозуміли, духовно підтримали, хоч мають родину. Як кажуть – відчувають себе чужими серед своїх. Самотні люди без родини чи друзів часто відчувають себе нещасливими, кажуть, що не мають для кого більше жити, відчувають себе непотрібними більше у цьому світі.

Стається це тоді, коли Бог перестає бути головною метою життя людини. Але жодна людина не є сама в цьому житті, у світі. Навіть якщо не має біля себе рідних, друзів, то з нами зажди є Бог. Тому життя людини завжди буде мати сенс, людина зможе відчувати себе щасливою якщо буде жити з Богом і для Бога. Ось що говорить про це апостол Павло: „Ніхто бо з нас не живе для себе самого і ніхто не вмирає для самого себе; бо коли живемо, для Господа живемо і коли вмираємо, для Господа вмираємо. Отож чи ми живемо, чи вмираємо, ми Господні” (Рим. 14, 7-8). Якщо метою життя людини є Бог, який любить нас, то кожен самотній може сказати, що є для кого і для чого жити, любити. Бо коли у світі, навіть далеко, є хтось, хто нас любить, то наше життя ніколи не втрачає сенсу.

Віру в сенс життя людина може виявляти щоденною особистою молитвою, участю в богослужіннях і Святих Тайнах, пам’ятаючи при цьому, що людське життя триває не лише на землі, а продовжується у вічності завдяки безсмертній душі наповненій талантом Божої любові.

Якщо нас не люблять люди, нас любить Бог. Його любов ми можемо отримати у Святих Тайнах, у молитві, а її знаком буде душевний спокій.

Під час свого Вознесіння, Ісус сказав до апостолів такі слова: „Ось я з вами по всі дні аж до кінця віку” (Мт. 28, 20).

Пам’ятаймо, що ми ніколи не є самотніми в житті, з нами є Христос. Тому наше життя завжди має сенс і ми можемо відчувати себе потрібними і щасливими в цьому світі, якщо живемо з Христом і для Христа.

о. Михайло Чижович, редемпторист