Святий великомученик Димитрій

---

Слуга не більший від пана свого
Ів. 15, 17-16,2  

Кожен християнин коли справді дбає про власне освячення і спасіння, то на дорозі до мети свого життя, з’єднання з Богом, зустрічає багато різних трудностей, які мусить подолати: це непорозуміння з ближніми, різні сумніви щодо Бога, неспокій, грішні думки, спокуси.

І в цій праці, духовній боротьбі не раз виникає запитання: чому так важко перемогти різні гріхи, перемогти зло і жити в добрі, жити з Богом? Автором багатьох перешкод на дорозі людини до Бога є злий дух. Хоч людина вчинила первородний гріх, однак Бог з любові до неї через хресні страждання Божого Сина визволив її з неволі гріха і дарував їй наново можливість вічного життя. Це викликає у диявола страшну заздрість і він старається всіма можливими способами шкодити людині, віддаляти людину від Бога, руйнувати її зв’язок з Ним різними спокусами.

Але гляньмо на життя святих, зокрема мучеників, щоб знайти відповідь на це запитання. Всі святі, зокрема мученики мали тернисту дорогу до неба, багато терпінь і випробувань, подібно як святий Димитрій. І ми не є більші від них. Але вони перемогли спокуси, гріхи, вистояли у терпіннях, бо пізнали і полюбили Бога, як найбільший скарб у цьому світі та в ньому пізнали справжню мету свого життя. Вони зрозуміли, що всі земні дари не зрівняються з даром Божої любові, тому хотіли всіма силами осягнути мету життя – бути з Христом у небі і втішатися Божою любов’ю цілу вічність. Тому вони були готові з любові до Бога віддати своє життя на муки, щоб осягнути життя вічне з Богом.

Прикладом у цьому для нас є святий великомученик Димитрій. По смерті його батька цісар Максиміліян призначив його проконсулом міста Солунь. Маючи високий суспільний статус Димитрій відкрито визнавав свою віру у Христа, в якій був вихований з дитинства, проповідував її іншим. Коли про це довідався римський імператор Максиміліян то замкнув його у в’язниці. Жодні погрози, тортури не зламали віри і дух Димитрія. Прийнявши тяжкі муки, багато ран списами, він з любові до Бога віддав своє життя, щоб отримати в нагороду від Христа життя вічне.

Якщо християнин справді любить Бога і дорожить метою життя – бути нерозривно з Богом у небі, це додає йому сили, надихає до боротьби перемагати гріхи, спокуси, зміцнює віру, надію на Бога, розпалює любов до Нього, чинить витривалим у молитві, спонукає часто користати зі Святих Тайн, допомагає дотримуватися заповідей Божих.

Нехай наша наполеглива і витривала духовна боротьба з гріхами і спокусами свідчить про нашу любов до Бога і прагнення спасіння, бути з Богом у небі і радіти, насолоджуватися Божою любов’ю цілу вічність.

о. Михайло Чижович, редемпторист