Неділя 29-та по Зісланні Святого Духа

---

Лк. 17, 12-19.
Той, що видужав, вернувся, славлячи великим голосом Бога.

У Євангелії цієї неділі Ісус Христос навчає про важливу людську чесноту – вдячність. Подяка, це не лише вияв власного задоволення від отриманого дару, а розуміння того, що все в нашому житті є Божим даром, даром його любові, а не людська заслуга чи власна користь. У листах апостола Павла часто зустрічаються слова подяки: „Дякуйте за все завжди Богові й Отцеві в ім’я Господа нашого Ісуса Христа” (Еф. 5, 20), „Нехай буде дяка Богові, який дає нам перемогу через Господа нашого Ісуса Христа” (2 Кор. 9, 15), „Подяка хай буде Богові за Його дар несказанний” (1 Кор. 15, 57).

Молитва подяки Богові є виявом глибокої віри людини, глибокої релігійної свідомості, розуміння того, що життя людини, здоров’я і щастя залежать виключно від Бога. Тому християнин глибоко віруючий у своїх молитвах не лише просить Бога про різні дари, а також часто дякує за все Богові, виявляючи цим розуміння тої правди, що тільки Бог є джерелом життя і всякого добра.

Подяка є також виявом поваги до особи добродія. Подяка вказує на важливість даної особи в моєму житті, її роль і значення. Коли батьки виховують малих дітей, то одним із слів, яке вчать вимовляти, є слово дякую. Існує така приказка: хто дякує, той два рази просить. А святий Василій зазначає, що подяка є найкращим засобом прохання.

У одній родині п’ятирічний Івасик має сестричку, яка важко захворіла. Через декілька днів мама сказала йому додавати у молитві такі слова: „Боже, дай здоров’я моїй сестричці”. Через тиждень, коли вона виздоровіла, мама вже не згадувала про молитву за здоров’я сестрички. Тоді Івасик здивовано запитує: „Мамо, а чому ми не молимось за сестричку?” „Бо вона вже здорова”, - відповіла мати. На це сказав Івась: „Якщо вона вже здорова, то чому ти не подякуєш Богу за її здоров’я?” Як бачимо, маленька дитина дала мамі гарну науку про вдячність відносно Бога.

Під час однієї духовної розмови, жінка сказала до священика: „Перша моя молитва, коли встаю зранку, є подяка. Дякую Господеві, що пробудилася, що дав мені Господь ще один день, щоб добро творити. Дякую Йому за те, що маю що їсти і пити, є теплий дім, в котрому проживаю, в хвилині коли стільки людей на світі є бідні, голодні, хворі і нужденні”. На закінчення кожної Святої Літургії ми чуємо такі слова: „Прості, прийнявши божественних, святих, пречистих, безсмертних, небесних і животворящих, страшних Христових таїн, достойно благодарім Господа”.

Також наша вдячність людям є важливим елементом особистої культури, людської і релігійної вихованості, а одночасно виявом вдячності самому Богові, сповненням його слів: „Усе, що ви зробили одному з братів моїх найменших – ви мені зробили” (Мт. 25, 40).

Молитва подяки може бути для християнина особистим екзаменом рівня власного духовного життя, духовним барометром, з допомогою якого він може сам перевірити якість своєї віри і любові до Бога.
Дякуймо Богові за все, що зустрічаємо в нашому житті, добре і прикре, бо все з допуску Божої волі служить для нашого добра, зокрема духовного, для нашого вічного щастя.

о. Михайло Чижович, редемпторист