Неділя святих Праотців

---

Лк. 14,16-24.

Невпинно біжить час і ми знову зближаємося до Різдвяних свят. Тиждень часу відділяє нас від цієї радісної події – народження нашого Спасителя Ісуса Христа. Добре пережиття цього свята потребує доброго приготування.

У цьому приготуванні Церква згадує пам’ять праотців, патріархів і пророків, тих, що заповідали прихід Месії. Та вони не лише заповідали прихід Месії, а й приготовляли народ до Його приходу словами своєї науки і прикладом, святістю життя. Приклад святих отців - це приклад віри, сильної волі і постійного чування.

Приготування до Різдва Христового, це передусім духовне приготування, внутрішня боротьба, як каже Господь: „Царство небесне здобувається силою” (Мт. 11, 12). Цю внутрішню боротьбу ми ведемо проти „старої людини”, на стороні якої стоять незліченні грішні схильності, це боротьба з пристрастями тіла. Ось деякі з них: непоміркованість у їжі, шкідливі звички, пустомовство, марнославство, нудьга, розчарування, лицемірство та багато іншого. Святий Іван Дамаскин навчає, що „… згідно святих отців, вісім помислів нападають на нас: перший – захланність (непоміркованість), другий – блуд, третій - жадібність, четвертий – печаль, п’ятий – гнів, шостий – розпука, сьомий – марнославство, восьмий – гордощі”.

У цій боротьбі Христос пропонує нам різні духовні засоби: звернутись до читання Святого Письма, до щирої та гарячої молитви. Однак власних духовних сил у цій боротьбі буває замало. Навіть якщо зібрати всі духовні сили, геройську рішучість і наснагу, то їх вистачає на дуже короткий час. Коли вичерпується сила нашої волі і можливості розуму, тоді нам потрібна стороння допомога, поміч духівника.

Такими порадниками завжди були духовні вчителі, наставники. „Духовний батько” знав шлях, яким можна досягти успіху. Завданням „духовного наставника” є не лише наказувати, вчити законів духовного життя, бо законодавцем завжди був, є і буде залишатися Христос. Його завданням є дати добрий приклад дороги до Бога.

У світі існує багато народних легенд, які можуть бути повчальні для нашого життя. Один лев був вихований серед овець і мав усі звички овець: їв траву, ходив зі стадом. Один старий лев вирішив напасти на це стадо, щоб поживитися. З подивом він побачив серед овець молодого лева, який почав утікати так, як усі вівці. Старий лев вирішив допомогти йому стати левом, а не залишатися ціле життя вівцею. Він наздогнав молодого лева, який почав просити його про помилування, дозволити йому повернутися назад у стадо. Тоді старий лев став йому пояснювати, що він не вівця, а могутній лев і йому нічого просити помилування у інших. Він завів його до озера і показав йому його віддзеркалення у воді. Тоді молодий лев уперше зрозумів, що він не вівця, а лев. З його грудей полинув могутній рик. Він ніколи раніше не ричав, бо завжди вважав себе вівцею. Молодий лев почав дякувати старому, що той допоміг йому стати левом. „Ні, я не допоміг тобі стати левом. А тільки допоміг тобі пригадати, хто ти такий, допоміг зрозуміти самого себе” – відповів старий лев.

Справа будь-якого духовного наставника - допомогти людині пізнати саму себе, пізнати можливості боротьби у собі, власну дорогу до Бога, допомогти зреалізувати усі таланти, що закладені в її душі Богом. Коли ж наставник намагається зробити людину подібною до себе, свого способу поведінки, то таке наставництво приречене на невдачу.

Кожна людина є особливим, цінним Божим творінням. У кожній людині Господь заклав свої цінності і таланти, власну дорогу до Бога. І допомогти відкрити (побачити) їх у собі є справа будь-якого справжнього наставника.

Добрі духовні наставники завжди вчать того, що самі пережили. Вони ніколи не змушують робити інших того, чого самі виконати не можуть. Усі Святі Отці Церкви спочатку на собі випробували усе, чого вони навчають інших у своїх науках. Тому їх повчання такі цінні і завжди мають практичне застосування у реальному житті. Добрі духовні наставники завжди будуть вабити інших вчитися від них відкривати в собі шляхи, які ведуть нас до Бога, допомагають щедро наповнитися Божими дарами.

Щоб наша дорога до Бога була надійна і приготування до зустрічі з Ним успішне, користаймо у своєму духовному житті із порад і духовного досвіду „духовних наставників” – цього цінного скарбу Церкви, щоб наша духовна боротьба завжди вінчалася успіхами, а душа постійно була готова наповнитись Божою любов’ю.

о. Михайло Чижович, редемпторист