Святий превомученик Степан

---

Мт. 21, 33-42

У третій день Різдвяних свят наша Церква вшановує святого первомученика і архидиякона Степана. Вона вважає його першим мучеником церкви за віру в Ісуса Христа і його науку. Своїм мучеництвом Степан дав також свідчення своєї великої любові до Бога. Саме любов дала йому силу вчинити такий геройський подвиг, прийняти мученицьку смерть каменуванням, про що свідчать останні слова його молитви до Бога: „Господи, не візьми їм цього за гріх” (Дії. 7, 60). Цим він досконало наслідував приклад розп’ятого Христа, що молився на хресті до свого Отця за своїх ворогів: „Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять” (Мт. 23, 34).

У 1567 році, наприкінці зими, у Голландії був засуджений на смерть за віру один молодий християнин. Завдяки щасливому випадку він зумів утекти із в’язниці. За ним гонився в’язничний вартовий, і втікач опинився перед замерзлим озером, через яке мав перебратись. Оскільки це було під весну, лід був слабкий, отже, бігти по ньому було не безпечно. Та він, рятуючи своє життя, хоч лід тріщав і прогинався під його ногами, біг щосили вперед, дивлячись на другий берег. Незадовго після цього, як він став на землю, почув благальний крик. Озирнувшись, побачив, що це вартовий, що гнався за ним, провалився під лід і тоне. Поблизу не було нікого, хто міг би допомогти потопаючому. І ось цей молодий християнин, пам’ятаючи слова Ісуса Христа, щоб любити своїх ворогів, повернувся і, незважаючи на небезпеку для свого життя, врятував ворога від неминучої смерті. Коли ж вартівник знову намагався зупинити рятівника, той вирвався і втік.

Мученицька смерть святого Степана свідчить про те, що Христос справді народився у його душі завдяки любові, а тим самим здійснилися у його житті слова з послання Івана Богослова: „Бог є любов, і хто пробуває в любові, той пробуває в Бозі, і Бог пробуває в ньому” (1 Ів. 4, 16). А ця любов народилася у його душі через вивчення Божого закону, ревну молитву, наповнення Святим Духом, як про це зазначає автор Діянь Апостолів: „Й вибрали Стефана, мужа, повного віри і Святого Духа”. А Дух Святий, це дух любові Отця і Сина.

Згадуючи пам’ять святого первомученика Степана, просімо його, щоб він своїми молитвами випросив нам у Христа ласку сильної віри і мудрості, мужності, щоб вони допомагали нам приносити в житті щедрі плоди любові Бога і ближнього.

о. Михайло Чижович, редемпторист