Неділя 31-ша по Зісланні Святого Духа

---

Лк. 18, 35-43.
Ісусе, Сину Давида, змилуйся наді мною…

Як бачимо з Євангельської розповіді, сліпий з Єрихону не був зовсім сліпим. Він мав духовний зір – тобто віру в Христа. Тому, звертаючись до Ісуса, назвав його Сином Давида, тобто Месією, а після оздоровлення пішов за ним.

У світі багато людей мають здорові очі, тілесний зір, але на жаль не всі мають зір душі, тобто світло віри, зв’язок з Богом, бо мало моляться, рідко звертаються до Бога і приймають Святі Тайни, не достатньо наповнюють себе світлом Божої ласки, Божої любові.

Як ми можемо розпізнати духовну сліпоту у людському житті:

- коли людина для вирішення проблем вживає алкоголь, наркотики, вдається до розпусти, чи не є це духовною сліпотою?!

- коли людина у труднощах, терпіннях звертається до різних ворожок, чаклунів, знахарів, цілителів, а не до Бога, чи це не є духовна сліпота?!

- коли людина більшість свого життя дбає про матеріальні речі, гроші, достаток, вигідне життя, наражаючи себе на небезпеку втратити спасіння, чи це не є духовна сліпота?!

- коли старається йти в ногу за новинками моди, надмірно дбає про красу тіла, щоб лиш подобатися людям, чи це не є духовна сліпота?!

- коли хтось ставить власну славу, приємність, популярність вище дотримання Божої правди, добра ближніх, чи це не є духовна сліпота?!

- коли людина ставить, цінить матеріальні речі вище самої людини, її гідності, а навіть готова знищити, вбити людину для здійснення своєї мети, чи це не є духовна сліпота?!

Таких прикладів можна наводити дуже багато.

В одній палаті міської лікарні лежало двоє важко хворих. Один, Іван, лежав біля вікна, а другий, Петро, мав ліжко біля дверей.

- Що там видно у вікні? – якось запитав Петро, що лежав біля дверей.

- Ось я бачу небо, хмари, що нагадують звіряток, озеро і ліс вдалині, - відповів Іван.

Щодня Іван, що лежав біля вікна розповідав своєму сусідові про те, що відбувається за вікном. Він бачив човен, рибалок з величезним уловом, дітей, що граються на березі, юних закоханих з сяючими очима, що тримаються за руки і не зводять погляд один з одного. Тоді, як Іван спостерігав усі ці дивні події за вікном, його сусіда мучила глуха злість. „Це несправедливо, думав він. За які такі заслуги його уклали біля вікна, а не мене, а я можу споглядати тільки на двері з фарбою, що облупилася, тоді як він милується видом з вікна”.

Та одного дня Івана почав мучити сильний кашель, так що він задихався. Він намагався дотягнутися до кнопки біля ліжка, щоб викликати медсестру, але йому бракувало сили і він здригався від кашлю ще більше. Сусід Петро спостерігав за тим, що відбувається, Йому ніщо не заважало натиснути на свою кнопку і викликати медсестру, але він цього не зробив. Через деякий час Іван помер від задухи.

Коли його забрали з палати сусід Петро попросив медсестру, щоб його переклали на ліжко біля вікна. Медсестра виконала прохання хворого, перестелила його ліжко, допомогла йому перейти на протилежне ліжко і переконавшись, що хворому зручно, попрямувала до дверей. Раптом її зупинив здивований вигук хворого: „Як же так! Це вікно виходить на глуху сіру стіну! Але покійний Іван розповідав мені, що бачив ліс, озеро, хмари, людей. Як же він міг усе це бачити з цього вікна?” Медсестра сумно посміхнулася: „Він взагалі не міг нічого бачити. Ваш покійний сусід був сліпим”.

Цей життєвий приклад виразно показує страшні наслідки духовної сліпоти, коли тілесні пристрасті можуть настільки осліпити людину, що вона готова, як кажуть, перейти через трупи людей, щоб досягти своєї мети, здійснити свої бажання за всяку ціну, навіть людського життя. Подібно люди століттями очікували Месію, та коли він прийшов, вони його вбили, бо він не відповідав їхнім інтересам. Ісус часто приходить, промовляє, звертається до нас через потреби наших ближніх, та чи завжди ми розпізнаємо їх як знаки Божої присутності у нашому житті? Тому Ісус часто критикував духовенство Старого Завіту за їхню духовну сліпоту. Хоч знали Божий закон і отримали від Ісуса багато знаків і чудес, однак не повірили йому. „Горе вам, сліпі проводирі. То вигляд неба ви  вмієте розпізнавати, а знаків часу ви не здатні розпізнавати” (Мт. 16,3).

Багато проблем і зла у світі є наслідком духовної сліпоти, людських гріхів - браку віри і щирої любові. Правильне вирішення їх потребує духовного прозріння, покаяння, світла віри, звернення до Бога, щоб краще пізнати себе і світ навколо нас. „Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога” (Мт. 5, 8).

Навчаючи, Христос сказав: „Пізнайте правду і правда визволить вас”. Тобто пізнайте себе, свої гріхи, пізнайте Бога, який може вас оздоровити і ущасливити, тоді пізнаєте справжню вартість життя і не будете грішити, кривдити Бога і ближніх. „Я світло світу. Хто йде за мною, не буде ходити в темряві, а матиме світло життя” (Ів. 8,12). Хто не має Божої правди в собі, не має Бога в душі. Іншим разом Христос сказав: „Я - дорога, правда і життя” (Ів. 14,6). „Коли ж ви в мені перебуватимете, і мої слова в вас перебуватимуть, - просіть тоді, чого лиш забажаєте, і воно здійсниться для вас” (Ів.15, 7).

Сьогоднішнє Євангеліє поволі замикає різдвяний час і переводить наш духовний погляд в інший важливий час – час приготування до святого Великого Посту, час покаяння, духовного прозріння.

Просімо нині Христа, щоб світло вифлеємської зірки і таїнства йордану, світло віри і любові Святого Духа глибоко просвічувало нас самих і освітлювало дорогу нашого життя, і тим допомагало нам здійснити в нашому житті слова Христа: „Шукайте перше царства Божого та його справедливості, а все інше вам додасться” (Мт. 6, 33). Шукайте в житті Бога, а в ньому знайдете своє щастя і вирішення всіх проблем.

о. Михайло Чижович, редемпторист