Свято Трьох Святителів

---

Мт. 5, 14-19

У сьогоднішньому святі, званому у народі трьох святих, Христова Церква вшановує трьох своїх видатних духовних синів: Василія Великого, Григорія Богослова і Івана Золотоустого, котрі своїм життя і працею багато причинилися до збереження і утвердження Церкви, поширення Христової науки. Свято трьох святителів можна назвати святом єдності Христової Церкви. Бо метою їх життя і праці був Христос і Його любов, сповнення Божої волі, єдність християн. Він їх об’єднував в одному дусі любові до Бога.

Про виникнення цього свята дізнаємося з історії Церкви, яка розповідає нам про те, що у другій половині 11 століття між почитателями цих святих виник спір, хто з них більш заслужений для Церкви. Одні вважали Василія Великого, інші Григорія, а треті Івана Золотоустого. Цей спір вирішили самі святі. Спочатку кожен з них зокрема, а потім всі разом з’явились у сні побожному єпископу Івану міста Євхаїти з такими словами: „Ми, як бачиш, одне в Бога й нічого нема в нас противного чи спірного, а кожний з нас у своєму часі окремо натхнений Божим духом навчав, що було потрібне для спасіння людей. Тож нема між нами ні першого, ні другого, але як назвеш одного, то за ним ідуть два інші. Встань, отже і накажи тим, що задля нас сваряться, щоб не ділилися, бо як за життя, так і після смерті нашим намаганням є всі сторони світу приводити до миру і єдності”.

Єдність дуже потрібна сьогодні кожному з нас, нашим сім’ям, родинам, колективам і всім народам. Від єдності власної особи залежить єдність між людьми. Без єдності власного духа неможливо осягну єдності між людьми, спільнотами, народами. Кожен з нас хоче мати спокій у душі, гармонію думок, бажань і вчинків, злагоду і порозуміння у сім’ї. Щоб те, що ми думаємо і бажаємо собі, здійснювалося у житті. І навпаки, людська душа є неспокійна, відчуває себе нещасливою, коли виникає розбіжність між думками і вчинками, коли людина бажає одного, а стається в житті навпаки, щось протилежне.

Тим, хто може дарувати нам цю єдність нашої особи є Христос і Його любов, сповнення Божої волі. Саме Божа любов може об’єднати людські думки, бажання і вчинки в щось одне, спрямувати їх до однієї мети - добра душі і прослави Бога. Адже Христос, бажаючи нам добра, не шукає своєї слави, користі, а виключно нашого добра земного і духовного, вічного, бо його любов є безкорислива, на противагу до того, як це буває між людьми, де на перше місце іноді старається протиснутися людське самолюбство чи особиста користь.

Там, де панує Божа любов, там є єдність, сила протидіяти злу, яке намагається руйнувати єдність в самій людині, єдність людини з Богом, єдність між людьми. Тому Ісус Христос на Тайній вечері гаряче молився до свого Отця про дар єдності для своїх апостолів і їх послідовників такими словами: „Отче святий! Заради імені твого бережи їх, тих, що їх ти мені передав, щоб були одно, як ми! … Та не лише за цих молю, але і за тих, які завдяки їхньому слову увірують в мене, щоб усі були одно, як Ти, Отче, в мені, а я в тобі, щоб і вони були в нас об’єднані; щоб світ увірував, що Ти мене послав. І славу, що Ти дав мені, я дав їм, щоб вони були одно так само, як і ми одно. Я - в них, і Ти - в мені, - щоб вони були звершені в єдності, щоб світ збагнув, що Ти послав мене, і що Ти возлюбив їх, як возлюбив єси мене” (Ів. 17, 11, 20-23).

Вшановуючи сьогодні пам’ять видатних святителів Христової Церкви, Василія Великого, Григорія Богослова й Івана Золотоустого, за їх посередництвом просімо Христа, щоб обдарував кожного з нас, наші родини даром єдності духа завдяки Його любові, щоб ця єдність була знаком Божої присутності у світі, Божого царства на землі.

о. Михайло Чижович, редемпторист