Благовіщення Пресвятої Богородиці

---

Лк. 1, 24-38.

У цю весняну неділю в церковному календарі знаходиться величне свято Благовіщення Пресвятої Богородиці. Його можна назвати святом духовної весни Божого народу. Бо коли приходить весна, природа оживає, пробуджується зі сну до життя. Все навколо наповнюється світлом, красою, радістю пташиного співу. Серед цієї краси природи до нас приходить духовна радість, вістка про близький прихід Месії.

Саме в цей день, понад 2000 років тому, Божий посланець Архангел Гавриїл приніс дівиці Марії з Назарету вістку, що вона за Божою волею стане Матір’ю Божого Сина, Спасителя світу. Ця вістка про прихід і народження у людському тілі Месії-Спасителя, який звільнить людей з неволі гріха, стала для людей всіх віків і поколінь духовною весною. Вона сповнила їх радістю, оживила надію на спасіння, повернення до Бога, щастя вічне.

Святкування кожного року свята Благовіщення духовно оживляє нас, пробуджує радість і надію на щасливе і вічне життя з Христом.

Подія Благовіщення є важливим доказом безмежної любові Бога до людей, яка є джерелом справжньої, невичерпної радості. Бо звіщаючи Марії через ангела вістку про вибір Її на Матір Божого Сина, цим Бог виявив Їй свою надзвичайну любов, а через Неї продовжує щедро виливати її на всіх нас.

Одного разу під час Італійсько-абіссінської війни італійці програли битву біля міста Адува. Багато італійських воїнів потрапило в полон. Серед них був син одинак побожної італійської вдови. Минуло багато місяців, але про звільнення в’язнів не було навіть мови. Одного дня, на превелике здивування вcix, до табору полонених зайшов абіссінський імпepaтор Менелик. Викликав цього італійського воїна i, в присутності вcix, прочитав листа від його матері. Лист був простенький, щирий i короткий: „Я - бідна, нещасна мати твого в’язня. Великий Царю! Змилосердься наді мною i верни мені мого сина. Я благаю тебе в ім’я Божої Maтepi. Тут, в нашій церкві, я поставила свічку перед престолом Пресвятої Богородиці i раптом, коли молилася ревно, побачила Maтip Божу, яка ніжно всміхалася до мене, а згодом промовила: „Не журися, бо твій син скоро повернеться живим i здоровим. А зараз іди додому, напиши листа iмпepaтopoвi i попроси від мого iмeні звільнити твоє дитя”. Тому від Її iмeнi пишу до тебе i уклінно благаю тебе: поверни мені сина”.

Після почутого серед в’язнів запанувала нечувана тиша. Bci були зворушені до сліз. А імператор звернувся до полоненого i промовив: „Ти – вільний, можеш повернутися до своєї матері, яка чекає на тебе. Скажи своїй мамі, що не я, Менелик, дав тобі волю, але Mapiя. Вона є також i моєю матір’ю. Якщо вона скаже „так”, то я не можу сказати „нi”.

Цей лист так сильно вплинув на iмпepaтopa, що він зi6paв ycix в’язнів i відпустив їx на волю.

Цього року свято Благовіщення співпало з третьою неділею Великого посту, коли Церква виставляє для прилюдного вшанування прикрашений святий хрест і урочисто поклоняється розп’ятому на ньому Божому Сину. Поклоніння Господньому хрестові потверджує жертовну любов Бога до нас, котрий відкрився нам через свого Сина, щоб ми у дусі любові відкрили йому наші серця. Адже час Великого посту - це нагода для духовного очищення, звільнення душі з гріховних кайданів, які не дозволяють душі вільно спілкуватися з Богом, зігрівати її теплом Божої любові і освітлювати світлом Божих ласк.

Ці дві події, Благовіщення і поклоніння хрестові, духовно доповнюють себе взаємно. Бо саме під хрестом Діва Марія за словами Христа - „Ось мати твоя”, стала духовною Матір’ю всіх людей, яких відкупив її Син своєю жертовною любов’ю на хресті. В особі святого апостола Івана Христос поручив Її опіці всіх апостолів, а згодом всіх людей на землі, в тому числі кожного з нас. Вона одна із тих, хто витримав важкі випробування материнства, переживала труднощі, які ми переносимо сьогодні. Тому вона не покине нас і не залишить на бездоріжжі нашого життя. Вона, котра тримала на руках Божого Сина, нашого Спасителя, а сьогодні втішається безмежною радістю вічного життя, може допомогти нам віднайти дорогу до Бога. Своєю молитвою оживити наші душі дарами Святого Духа, привести нас до Небесного Отця, джерела життя, з якого зможемо щедро черпати животворну воду любові, яка оживляє людську душу, наповнитися світлом і радістю, почуттям непроминаючого щастя. „Коли хто спраглий, нехай прийде до мене і п’є. Хто питиме воду, якої я дам йому, не матиме спраги повіки”(Ів. 7, 37; 4, 14).

У це радісне свято Благовіщення довірмо своє життя нашій Небесній Матері, бо дитині без матері нема ні щастя, ні долі, а вона допоможе нам відчувати в душі духовну весну життя, зігріти її теплом і радістю, прикрасити квітами Божої любові.

о. Михайло Чижович, редемпторист