Роздуми над притчею про весільну гостину хочу розпочати із риторичного запитання: як ви думаєте, а кого людина вважає своїм найбільшим ворогом чи кривдником, хто найбільше завдає їй кривди і шкоди.
Дух сьогоднішнього свята Введення в храм Пресвятої Богородиці показує нам правду про стан сучасного людства, дійсність, в якій ми живемо.
Словами сьогоднішнього Євангелія про оздоровлення скорченої жінки Христос хоче духовно розрадити і підтримати нас, оживити в нас духа надії на краще життя.
Якщо уважно придивитися до людського способу життя, то побачимо певний парадокс: люди хочуть у житті духовних цінностей, але в той же момент самі пов’язують своє життя і щастя з матеріальними речами, не наповнюють своє серце духовними цінностями: любові, милосердя, терпеливості, прощення, правди і справедливості.
Емоції і почуття часто заводять нас в глухий кут і не дають відповіді на запитання, які ставлять ситуації, не вирішують її. Таких осіб апостол Павло називає тілесними людьми. Однак християнин стає вище тіла, керується законами духа, віри і спільного добра, покори і терпеливості, дивиться на подію з висоти, а не по земному.
Провідником наших небесних захисників є архистратиг Михаїл. Його ім’я Михаїл, яке означає „хто, як Бог” пригадує нам зміст і мету нашого життя, що саме Бог є і повинен буди єдиним джерелом нашого життя і всякого добра. Цей виголос може бути також духовним девізом, гаслом духовного життя кожного християнина.
Щоб отримати допомогу від Бога, потрібно до Нього прийти, простягнути руку, щоб її отримати. Якщо руки сховати в кишеню, неможливо отримати бажану допомогу, навіть при найбільших стараннях нашого доброчинця.
Розуміння гріха, це не тільки справа ставлення людини до Божого закону. Гріх порушує, тобто ослаблює, розриває, руйнує відносини любові людини з Богом.
Сьогоднішня притча ставить нам запитання: що не дає мені мати користь з духовного життя, отримувати допомогу від Бога.
Слово Боже – це голос Бога до людини, голос пропозицій, поради, підтримки, запрошення до побудови зв’язку любові і довіри.