Пошук Бога, Божої волі у терпіннях відкриває серце людини для Бога, на його духовне світло. А світло віри і любові відкриває людині розуміння і значення того чи іншого випробування, допомагає віднайти себе у цій ситуації, віднайти сенс життя серед терпінь.
Вдивляючись пильно у людське життя, можна впевнено сказати, що немає правдивого щастя без любові, а любові немає без пізнання джерела, з якої вона випливає. Шукаючи сенсу життя і щастя, ми повинні шукати не лише поодинокі дари, а шукати самого Бога, котрий є найбільшим даром для людини і джерелом всіх дарів.
У кожного свідомого християнина є велике бажання звільнитися від своїх гріхів і їх наслідків. Однак самого бажання для цього недостатньо. Потрібні ще конкретні кроки, старання, щоб гріхи покинули нас, бо іноді шлях від бажань до діла буває такий довгий, як відстань від землі до неба.
За прикладом апостолів і жінок мироносиць ми всі повинні нести Добру новину про воскресіння Ісуса Христа, нести Христа іншим, а саме любов і прощення, мир і вічне життя.
Тома пізнав у воскреслому Ісусі через його хресні рани того самого
Христа, якого знав кілька днів тому, перед його смертю. Також і нам Бог
дає численні знаки і докази свого існування, своєї присутності у нашому
житті, любові і готовності допомагати нам.
Завданням духовного життя є навчитися жити вірою – бачити Бога, як джерело добра, звертатися до Нього по допомогу, особливо у справах духовних, навчитися все вирішувати з Божою допомогою.
Ісус Христос, котрий прийшов на землю і став людиною, цим зробив важливий видимий крок на зустріч людині після її гріхопадіння, а своїми стражданнями тісно з’єднав людину з собою, щоб привести її до Отця і дарувати їй наново життя вічне.
Духовне життя повинно будуватися на основі взаємних відносин людини з Богом, ставленні один до одного у дусі любові і довір’я, відкритості серця. Тоді такий спосіб зв’язку людини з Богом стає міцним, має силу змінювати на краще нас самих і наше життя.
Своїм урочистим в’їздом до Єрусалиму Спаситель запрошує нас вчинити наше
духовне життя не лише обов’язком, а відносинами близьких осіб,
приятелів, ставленням особи до особи, наповнених духом взаємної любові і
довір’я.
Великий піст, котрий приготовляє нас до Пасхи Христової, пригадує нам, що Пасха, це не тільки справа Ісуса, вона містить у собі наше духовне добро. Страждання, смерть і Воскресіння Ісуса Христа відчинили нам двері до раю, до вічного життя і щастя з Богом. Тому Євангеліє п’ятої неділі, котре розповідає нам про готовність учнів пити чашу Ісуса, закликає нас до цієї єдності з Ісусом, прямувати до неї і здобувати її тут на землі і у вічності.