Проповідь на 24 Неділю після Зіслання Святого Духа.
Чи ми стараємося уподібнитися до Христа, який завжди був уважний та співчутливий до людського горя?! Можливо, часто ті, хто поряд, кого зустрічаємо на дорозі нашого щоденного життя, не будуть потребувати хліба, грошей, але вони потребуватимуть нашої уваги, доброго слова підтримки.
Реколекційна наука о. Михайла Бубнія, редемпториста, для учасників 2 сесії 8-ї Провінційної капітули редемптористів.
Юність - один з найпрекрасніших періодів життєвої дороги людини. Молода людина стоїть на порозі дорослого, самостійного життя. Перед нею відкриваються великі перспективи, захоплення і радості цього світу, огортає велике бажання пізнати все і відразу, щоб бути дорослим і виглядати сучасним в колі своїх однолітків.
Нехай сьогоднішній спогад про Отців VII Вселенського Собору наповняє наше серце радістю та вдячністю за те, що можемо сьогодні прославляти Бога єдиного, можемо «держачи істинну віру, цілувати ікону вочоловічення Христового».
«Відчали на глибінь!» - ці слова Ісуса Христа, сказані колись до апостола Петра, також є закликом для кожної людини на щодень. Ми живемо у світі. Переймаємося багатьма різними справами. Дивимося на все, що відбувається навколо нас. Замислюємося над різними аспектами нашого людського життя, чи то політичного, чи економічного, чи культурного, і це викликає в нас почуття тривоги.
Свято Покрову Пресвятої Богородиці вчить нас та показує, де можемо знайти могутній Захист та Покров. Так, саме в Неї, Пресвятої Богородиці, Могутньої Заступниці і Покровительки. Пригадаймо, що вже від самого Благовіщення, коли Ангел звістив Їй, що народить Спасителя людського роду, Вона була охороною і заступницею для Свого Сина і Нашого Відкупителя, Ісуса Христа.
«Хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій та йде слідом за Мною». Ці слова відкривають правду про щоденне наше життя на землі. Тут буде багато випробувань і спокус. Тільки той, хто через них сміливо перейде, отримає вінець вічної слави.
Терпіння Ісуса на хресті є дуже дорогоцінними для нас, адже воно примирює нас та поєднує з Богом, собою та ближнім. Біль Розп’ятого беззаперечно утверджує кожного християнина у переконанні, що «Бог так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним» (Ів. 3, 16).
Людина різними способами хоче обминути хрест, Голготу, терпіння, незручності, а тоді розминається і з Воскресінням. Бачимо, що Бога швидше знаходять ті, які хочуть Йому служити, а не розумово досліджувати.