Завдяки глибокому пізнанню Бога і Його любові, зближенню до Бога, Степан відчував себе справді дитиною Божою, а Бога сприймав, як свого люблячого Батька, якому довірився повністю. Тому він був готовий віддати своє життя за Христа.
Вшанування Марії і Йосифа вказує на родинний характер таїнства Різдва Христового. Життя Марії і Йосифа є для нас чудовим прикладом того, як ми можемо і повинні будувати свій родинний зв’язок з Богом.
Уривки Євангелія, які ми читаємо кожної неділі, стараються в різний спосіб допомогти нам здобути той один важливий дар - відчувати Божу присутність у нашому житті. А Різдво Христове є особливим знаком цієї присутності Бога серед нас.
Ми повинні радо робити всі старання, щоб постійно бути з Богом, бути щасливими. Так важливо є постійно працювати над собою, удосконалювати себе духовно, морально, щоб не розминутися з Христом у житті, а вміти розпізнати всі знаки Його приходу.
Щастя, радість тільки у земних речах, власних бажаннях не дає людині зрозуміти саму себе, пізнати те добро, яке Бог вклав в нас. Але коли б ми намагалася пізнати самих себе, Царство Небесне, що в середині в нас, то прийшли б до того, до чого прийшли Святі Праотці – до служіння своєму Творцеві.
Гріховність, схильність до гріха залишиться у нас до кінця життя. Бог допускає це для того, щоб під впливом почуття святості ми не потрапили в гріх гордості, не втратили надії і довір’я Божому милосердю, потреби Бога, постійної Божої ласки, допомоги.
Основною рисою святості і популярності святого Миколая є його відкритість на Бога і потреби бідних людей, та готовність допомогти убогим, скривдженим. Багатство, яке Він успадкував від своїх батьків, святий не вважав своєю власністю, а добром, що належить усім бідним і потребуючим.
У вирішенні будь-яких проблем християнин завжди повинен поєднувати усі свої вчинки з молитвою. Хоч одні труднощі потребують більше людських зусиль, інші потребують більше молитви, але в кожній ситуації людські вчинки треба поєднувати разом з молитвою, неначе летіти на двох крилах.
Доки людина не зустріне особисто Бога у своєму житті, не відчує потреби
Бога і його ролі, як єдиної основи, у побудові щасливого особистого
життя, вона не зрозуміє і не відчує потреби Церкви, християнських
обов’язків, які мають бути проявом її зв’язку з Богом і дорогою до
Нього.
Історія оздоровлення біснуватого має одну особливість, що Ісус негайно відповів на звернення цього чоловіка і оздоровив його своїм милосердям, звільнивши від злих духів, без додаткових умов. Подібно Ісус Христос готовий визволити кожного з найважчої проблеми, хто з відкритим серцем звернеться до Нього і довіриться Йому.