Великий піст є найкращою нагодою для обновлення душі. Це час переміни, навернення, обнови на краще. Це час молитви за себе, за інших, за народ і Церкву, просити прощення для себе, а також прощати іншим.
Чим частіше ми згадуємо про Бога у житті, тим певнішою є наша дорога до вічності, і чим більше діл любові і милосердя робимо на дорозі до Бога, тим більшою буде радість нашої душі у вічності.
Правдива зміна людини завжди починається з середини, тому в сповіді християнин повинен повністю відкривати свою душу перед Богом, називати всі гріхи, щоб Христос міг діткнути їх своєю ласкою і любов’ю, оздоровити зранену душу.
Життя кожного християнина повинно бути посвячене, віддане Богові, бо той, хто увірував у Христа Ісуса і охрестився, вже не може жити старими законами, законами світу, шукати щастя у Бога і у світі.
Притча Ісуса Христа про митаря і фарисея є своєрідним продовженням науки
про митаря Закхея. Закхей повстає перед нами як приклад відкритості на
Бога. А постаті митаря і фарисея пригадують нам, що відкритість людини
перед Богом має бути щира і покірна, а не самолюбна, щоб Бог вислухав
наші молитви.
Коли душа людини лише частково відкрита на Бога, мало довіряє Йому, тоді її оздоровлення триває довше. Душа, яка повністю відкрита на Бога і його ласку, виявляє своєю молитвою повну надію і довір’я Йому, може швидко очиститися, оздоровитися з гріхів і душевних зранень. Відкритість людини перед Богом свідчить про те, що ми не беремо увесь тягар проблем на себе, а ділимо його разом з Ісусом Христом.
Покаяння, це справа не одного дня, а всього життя. Бо скільки живемо, стільки пізнаємо себе, пізнаємо Бога і Його любов, і це пізнання будемо поглиблювати всю вічність, будемо відкривати і поглиблювати велич Божої любові. Правдиве покаяння провадить людину до єдності з Богом, зміцнення зв’язку любові з Ним, наповнення світлом і дарами Святого Духа.
Єдиним лікарем людської душі, різних її зранень є Христос. Щоб Христос міг торкнутися найглибших закутків нашої душі і оздоровити нас, потрібно відкрити перед ним своє серце. А це можливе лише перед близькою особою, яку ми знаємо і якій вповні довіряємо.
Вірність закону, це вірність не тільки букві закону, а це любов і вірність до того, хто його видав. Виконання Божого закону в дусі любові перестає бути незносним тягарем і приносить спокій душі.
У Євангелії цієї неділі євангелист Матей розповідає про долю Ісуса у перші тижні його земного життя: убожество, терпіння, а зокрема переслідування і втечу до Єгипту разом з опікуном Йосифом і його Матір’ю Марією. Як бачимо, Ісус переживав все те саме, що переживає кожен з нас у цьому земному житті.