Подія преображення Ісуса Христа на Таворі вказує нам шлях до зміни життя. Вона пригадує нам важливу істину, що будь-які зовнішні зміни в особистому житті, у родині, суспільстві починаються у душі людини, у зміні способу мислення, наверненні серця до Бога.
Ісус не створив чудесно велику кількість хліба, щоб нагодувати п’ять тисяч народу, але чудесне розмноження хліба ставалося тоді, коли апостоли ламали хліб і роздавали людям, так що всім вистачило хліба, всі наситилися, та ще й зібрали дванадцять повних кошів залишків. Коли ми ділимося любов’ю, неначе духовною поживою з іншими, зокрема через спільну молитву у храмі, любов ніколи не зменшується в нас, а навпаки вона примножується, зростає.
Очі віри дають людині можливість бачити красу Божої любові, розуміти
Божий закон, тобто бачити в ньому дорогу до Бога, до вічного щастя і
радості з Богом. Брак віри - духовного зору позбавляє християнина бачити
красу Божої любові, переживати радість від неї тут і у вічності. І як
неможливо взяти око від здорової людини і прищепити хворій, так
неможливо взяти віру від однієї людини і передати іншій, духовний зір
віри можна лише виховати у душі з допомогою молитви і Божої ласки.
Так, як наша любов до Господа Бога найкраще проявляється через добре ставлення до ближніх, так і надія на Бога проявляється у житті через діла, через звернення до людей про допомогу.
Завданням віри є провадити нас до надії на Бога – запевнення собі Божої опіки, до зв’язку любові, що дає силу боротися зі злом, уникати згубного впливу злих сил. Питання віри, це питання про місце і роль, значення Бога і Його закону у моєму житті.
Віра, це не тільки визнання існування Бога. Віра, це перший крок людини до Бога, перший крок духовного життя, особистого з’єднання з Богом, коли людина визнає існування Бога, старається Його пізнати і з Ним з’єднатися. Крок віри проявляється пізніше у житті християнина дотриманням Божих заповідей, в особистій молитві, практикуванні Святих Тайн, розважанні Божого Слова.
У духовному житті не достатньо звертатися у молитві до Бога про поміч, підтримку, щоб лише зміцнити свої власні людські сили. Правдивий християнин не повинен жодної надії у житті покладати на свої сили, а всю надію і довір’я покладати в Бозі, все творити і переживати з Богом – і радість, і смуток.
Покликання – особливий дар Святого Духа. Це найперше відкрите серце на
Бога, здатність чути Божий голос, відповідати на нього, йти за ним. Щоб
об’являти Бога іншим людям, людина повинна найперше сама пізнати Бога і
Його любов, особисто зустріти Бога у своєму житті.
Євхаристія – найбільше джерело християнського освячення. Євхаристія, це не тільки тіло і кров Ісуса Христа під видами хліба і вина. Євхаристія, це особливий знак Божої присутності у світі. Саме в ній здійснилися слова Христа, які Він сказав до апостолів перед своїм Вознесінням: „Ось я з вами по всі дні аж до кінця віку” (Мт. 28, 20).
Вшановуючи всіх святих, ми вшановуємо їхню святість як особливий плід діянь Святого Духа. Саме з Його допомогою святі змогли осягнути високий духовний рівень, змогли зберегти віру і любов до Бога, перемогти гріхи і спокуси. Їхня святість не стала їх власною заслугою, а це плід їх довір’я Богу. І саме Божа ласка виховала в них ці особливі плоди святості: тверду віру, непохитну надію і гарячу любов до Бога.