Навернення, оздоровлення особисте чи ближніх є не лише справою наших людських старань, а є плодом Божої ласки, Божим даром, а ці дари людина отримує передусім через молитву. Хто вірить в Бога і надіється на Нього, ніколи не повинен сумніватися у певності Божої допомоги.
Ми приходимо до храму не лише з обов’язку, а також з особистої духовної потреби: просити молитвою допомоги у Бога, оздоровлення, прославити Бога молитовними співами, подякувати за отримані ласки, освятитися розумінням Божої науки, пізнанням Божої волі, а особливо збагатитися ласкою Євхаристії, духовно зміцнитися дарами і світлом Святого Духа.
Всі духовні старання християнина повинні бути направлені до однієї мети – вміти зустрічати Бога у своєму житті. Бо хто проживає із Господом, з тим завжди перебуває Господь, навіть тоді, коли не звільняє нас від важких хрестів. Він завжди поруч, хоча ми не завжди це відчуваємо.
Єдність дуже потрібна сьогодні кожному з нас, нашим сім’ям, родинам, колективам і всім народам. Від єдності власної особи залежить єдність між людьми. Без єдності власного духа неможливо осягну єдності між людьми, спільнотами, народами. Кожен з нас хоче мати спокій у душі, гармонію думок, бажань і вчинків, злагоду і порозуміння у сім’ї. Тим, хто може дарувати нам цю єдність нашої особи є Христос і Його любов, сповнення Божої волі.
Багато проблем і зла у світі є наслідком духовної сліпоти, людських гріхів - браку віри і щирої любові. Правильне вирішення їх потребує духовного прозріння, покаяння, світла віри, звернення до Бога, щоб краще пізнати себе і світ навколо нас.
Життя вічне людина успадковує не власними зусиллями, стараннями, а воно є даром Божим. То Бог дарує людині життя вічне тоді, коли вона дозволяє Богові наповнити себе добром - Божою ласкою, любов’ю, Божими дарами у міру своєї відкритості на Бога і його волю.
Хрещення Ісуса стало для людства особливим знаком близькості, присутності Бога, царства небесного вже тут на землі. Адже царство небесне – це зв’язок любові людини з Богом.
Якщо християнин справді провадить ревне духовне життя, тоді Бог зсилає на нього своє благословення, наповнює його щедро своїми дарами, чинить своїм духовним сином, учасником свого царства і вічного життя.
Різдво Ісуса Христа у душі людини стається тоді, коли вона уважно слухає Божий голос у своєму серці і виконує його накази і поради. А Божий голос, це голос любові.
Зв’язок християн з Богом потребує духовного обрізання, яке відбувається у хрещенні, звільнення душі з гріхів, зробити цим місце для Бога у своєму житті.