У нашому житті часто є потреба навернення ближніх. Та коли наші старання не мають успіху, не потрібно розчаровуватися. Ми можемо зробити це добрим прикладом, щоб показати, що ця правда не є видумана, а реальною дійсністю, що ми самі цим живемо.
Коли ми молимося до Бога про якийсь дар чи просимо допомоги для вирішення якоїсь особистої справи чи наших ближніх, але не має швидкої відповіді від Бога, то це не означає, що Бог нас не чує і не повинно підривати нашої віри чи ослаблювати духа молитви. Довготривала молитва має бути виявом нашої віри і надії на Бога, переконання, що тільки Бог може нам допомогти і цієї допомоги ми очікуємо від Нього, і одночасно має зміцнювати цю віру і надію.
Віра породжує надію. Саме віра зродила надію в сотника, що слуга буде оздоровлений. І тоді виявилася Божа любов. І ми повинні плекати таку саму віру. Через наші добрі вчинки, через прощення.
Слова Євангелія цієї неділі закликають нас до тісної співпраці з Богом через такі речі, як вірність і довір’я, які мають проникати все духовне життя кожного християнина і здійснити слова святих: „Треба працювати так, якби все залежало від нас, і молитися так, якби все залежало від Бога”.
Покликання апостолів нагадує нам істину, що то Бог покликав до життя кожну людину, тому людина повинна старатися будувати своє життя за Божим законом і з допомогою Божих засобів вирішувати різні життєві проблеми.
Ісус Христос, заснувавши свою Церкву на землі і доручивши їй місію освячення і спасіння людей в особі апостолів, не залишив її самою. Але як обіцяв, залишився невидимо присутнім разом з нею у Святих Тайнах, а зокрема у Пресвятій Євхаристії під видами хліба і вина.
Вшанування сьогодні всіх святих христової Церкви пригадує нам важливу мудрість духовного життя, що святими не народжуються, а святими стають. Людина освячується в міру того, як більше пізнає Божу любов, утверджується в ній завдяки постійній молитві, користанню зі Святих Тайн і цю любов виявляє до своїх ближніх.
Ісус Христос зіслав Святого Духа на апостолів не тільки для того, щоб звільнити їх від страху, а щоб відкрити їм розуміння усіх таємниць своєї науки, щоб вони могли впевнено і відважно проповідувати Євангеліє і продовжували Його діло освячення і спасіння людського роду.
Наука Христа, Слово Боже відкриває нам Божу любов і провадить людину до з’єднання з Богом, а єдність християнина з Богом сприяє взаємній єдності між людьми, злагоді і порозумінню, допомагає успішно вирішувати різні життєві справи.
На дорозі до Царства Небесного нам доводиться долати багато різних трудностей, перемогти чимало гріхів і спокус. Та незважаючи на всі ці труднощі, наша подорож до неба має одну особливість – ми не є самі на цій нелегкій дорозі до Отця, а з Нами зажди є наш Спаситель Ісус Христос.